Page 58 - 4799
P. 58
мінералами, радіоактивність яких у 1000 раз перевищує радіоактивність
мінералів першої групи.
Пониженою радіоактивністю (долі одиниці) характеризуються
хемогенні відклади (ангідрити, гіпси, кам’яна сіль), а також чисті піски,
піщаники, вапняки і доломіти.
Таблиця 5.1 - Вміст урану, радію і торію у вивержених магматичних породах
(за даними К. Гудвенса і Р. Євенса)
Вміст, г-екв. Ra/г
Породи SIO 2 % Ra10 -12 U10 -6 Th10 -6 K10 -2 Загальна інтегральна радіоактивність, г-екв. Ra/г
Кислі 75-60 1,4 4,0 13,0 2,6 5,9
Середні 65-52 0,51 1,4 4,4 2,0 2,64
Основні 52-40 0,38 1,1 4,0 1,4 2,04
Ультра- 40 0,20 0,6 2,0 0,4 0,89
основні
Максимальною радіоактивністю (10-15 г - екв Ra/г) із осадових порід з
кларковим вмістом радіоактивних ізотопів володіють глини, глинисті і
бітумінозні сланці, фосфорити, калійні солі. Проміжне значення
радіоактивності притаманне для заглинізованих пісковиків, вапняків,
алевролітів і мергелів. Радіоактивність вище приведених літотипів зростає у
міру збільшення глинистості та нерозчинного осаду (С н.о).
В цілому радіоактивність карбонатних відкладів, як правило, незначна
і змінюється в меншій мірі, ніж у піщано-глинистих порід. Це обумовлено
тільки тим, що радіоактивність нерозчиненого осаду (С н.о), який входить до
складу скелету породи, приводить до зменшення величини питомої
радіоактивності, в той час як збільшення пелітової фракції у теригенних
відкладах суттєво і закономірно збільшує інтегральну радіоактивність.
5.2 Фізичні основи методів реєстрації розсіяного гамма-випромінювання
Метод гамма-гамма каротажу (ГГК) полягає у вимірюванні
характеристик розсіяного гамма-випромінювання, що виникає при
опроміненні гірських порід зовнішнім джерелом гамма-квантів з середньою
енергією до 1-2 МеВ. Як джерело гамма-випромінювання використовують
60
ізотоп Со, або ізотоп цезію 137 Cs з періодом піврозпаду 26 років і енергією
гамма-квантів 0,662 МеВ.
У процесі запису кривої ГГК, глибинний прилад переміщують вздовж
свердловини і реєструють індикатором вторинне розсіяне гамма-
58