Page 57 - 4799

У зв’язку з процесами, які наведено вище, уран розсіюється у
залишкових мінералах кори вивітрювання і вміст первинних мінералів урану
неперервно зменшується.
Сполуки урану володіють здатністю вилуговуватися. Найбільша
ймовірність до цього процесу притаманна вторинним мінералам і породам, у
яких вони розсіюються, що обумовлює їх низьку стійкість до фізичних і
хімічних перетворень.
Найбільш сприятливі умови для утворення осаду урану є кисневі
потенціали, а також наявність у геологічних розрізах органічних сполук і
сульфідів.
Процеси адсорбції радіоактивних ізотопів U, Th, Ra, найбільш
інтенсивно проходять на глинистих і органічних сполуках, а також на осадах
гідрату заліза, алюмінію, кремнію спільно із фосфатними мінералами.
Підвищена сорбційна здатність вказаних колоїдів обумовлена тим, що вони
несуть катіони урану, торію і калію, мають електричний заряд, як правило
від’ємний.
Підвищена радіоактивність глин у значній мірі обумовлена утворенням
та накопиченням у мінералах нерозчиненого гідроокису урану UO 2(OH) 2 при
рН = 4,2, який близький до рН = 4,1 гідроокису алюмінію Al(OH) 3. Наявність
у відкладах порід органіки підвищує їх інтегральну радіоактивність завдяки
збільшенню сорбційних властивостей глинистих гідрозолей. Також процес
розщеплення рослинних і тваринних організмів у відповідній обстановці
6+
зумовлює процеси переходу розчинних сполук шестивалентного урану (U ).
Аналізуючи та узагальнюючи наведені вище результати та результати
ядерно-фізичних досліджень можна констатувати, що найбільшими
значеннями радіоактивності характеризуються інтрузивні та ефузивні
породи. Із збільшенням основності, зменшенням вмісту SiO 2 інтегральна
радіоактивність закономірно зменшується (табл.5.1).
Інтегральна радіоактивність осадових гірських порід коливається у
межах від сотих долей до декількох тисяч г-екв. Ra/г. Найбільшим значенням
радіоактивності характеризуються породи, які збагачені такими групами
мінералів як польові шпати – мікроклін, ортоклаз, альбіт, олігоклаз, анортит
та слюди – біотит, мусковіт, глауконіт. До глинистих мінералів, які
підвищують радіоактивність осадових гірських порід належать каолініт,
монтморелоніт, гідрослюди, а також ряд акцесорних мінералів – циркон,
ортит, монацит, турмалін, корунд, гранат, сфен.
До першої групи мінералів, що характеризуються низькою
радіоактивністю і є складовою осадових гірських порід, належать: кварц,
кальцит, доломіт, сидерит, ангідрит, гіпс, кам’яна сіль. До другої групи
мінералів, які мають середню радіоактивність, відносяться лімоніт, магнетит,
турмалін, корунд, рогова обманка, олігоклаз та ін.
Третя група порід характеризується підвищеною радіоактивністю і
представлена в основному глинами, слюдами, польовими шпатами,
калійними солями. Четверта група порід представлена акцесорними

57