Page 54 - 4799

Cu(UO 2) 2(AsO 4)·12H 2O та ін.); ванадатів - (карнотит – K 2(UO 2) 2(VO 4) 2·3H 2O,
тюямуніт – Ca(UO 2) 2(VO 4)·8H 2O) і багатьох інших продуктів їх руйнування, а
також у вигляді іонів, переважно урану, сорбованих поверхнею частинок, які
складають породу. Одним із поширених мінералів торію є монацит
торієносний (Се, La, Th)PO 4.
З вивержених порід найбільш радіоактивні кислі породи,
радіоактивність яких досягає 10 г – еквRa/г і більше. Решта порід менш
радіоактивні. Найменшу радіоактивність мають ультраосновні породи.
З осадових порід, що не містять сконцентрованих скупчень
радіоактивних мінералів, найбільшу радіоактивність мають глибоководні
осади – глобігериновий і радіолярієвий намули, червона глина і
тонкодисперсні, звичайні бітумінозні глини. Накопиченню радіоактивних
елементів у бітумінозних тонкодисперсних відкладах сприяє велика кількість
у цьому середовищі колоїдних осадів (включаючи органічні колоїди), які
адсорбують багатовалентні іони урану, торію і актиноурану. Відома також
здатність важких окислених нафт, в тому числі і асфальтоподібних
органічних речовин, збагачуватись ураном шляхом отримання його з
підземних вод. Легкі нафти і вугілля цією якістю не володіють. Вміст
радіоактивних елементів у глибоководних осадах досягає 60 г – еквRa/г.
Радіоактивність неглибоководних і континентальних глин, мергелів,
вапнякових і піщаних глин коливається в межах (2-30) г – еквRa/г.
Підвищена радіоактивність глинистих порід у порівнянні з іншими породами
осадового комплексу пояснюється їх великою питомою поверхнею і
здатністю до адсорбції радіоактивних елементів, тривалістю накопичення
пелітового матеріалу, що забезпечує збільшення вмісту урану, торію і калію в
осаді. Цьому ж сприяє селективна сорбція іонів калію і органічних решток у
процесі накопичення глин.
Радіоактивність пісків, пісковиків, вапняків і доломітів ще нижча і в
середньому перебуває в межах (1-8) г – еквRa/г, причому найбільші
перевищення вказаної межі радіоактивності спостерігаються інколи в деяких
пісковиках (наприклад, у пісковиках, які містять глауконіт).
Для піщано-глинистих і карбонатних порід характерно збільшення
радіоактивності із зростанням ступеня дисперсності і особливо глинистості
породи.
Найменшу радіоактивність із всіх осадових порід, що обчислюється долями

одиниці і одиницями г – еквRa/г, мають поклади вугілля і гідрохімічні осади
(гіпси, ангідрити, кам’яна сіль), за винятком калійних солей. Останні (сільвін,
карналіт та ін.), навпаки, характеризуються високою радіоактивністю – до 45 г –
еквRa/г, яка зумовлена присутністю ізотопу 40  . Радіоактивність осадових
19
формацій може значно зрости при вмісті в них сконцентрованих скупчень
радіоактивних мінералів. Останнє спостерігається в ураноносних та інших
урано- і торієносних породах.
На основі чисельних радіохімічних досліджень встановлено:
а) радіоактивність морських осадів визначається головним чином

54