Page 53 - 4799
P. 53

Лекція №5
                      РАДІОАКТИВНІ МЕТОДИ. ФІЗИЧНА СУТЬ ГАММА МЕТОДІВ

                         Інтенсивність  радіоактивного  випромінювання  порід  у  свердловині
                  вимірюють  за  допомогою  індикатора  гамма-випромінювання,  який
                  розміщений  у  свердловинному  приладі.  Як  індикатор  використовують
                  сцинтиляційні  або  газорозрядні  лічильники.  Отриману  в  результаті  заміру
                  криву, що характеризує інтенсивність гамма-випромінювання пластів вздовж
                  стовбура свердловини, називають гамма-каротажною кривою.
                         У     загальному        випадку       інтенсивність       гамма-випромінювання
                  наближено  пропорційна  гамма-активності  порід.  Але  за  однакової  гамма-
                  активності, породи з більшою густиною відмічаються меншими показами ГК
                  через  інтенсивність  поглинання  ними  гамма-променів.  Середня  глибина
                  проникнення  гамма-променів  в  осадових  породах  складає  30  см,  що
                  відповідає радіусу сфери дослідження, з якої поступає 90 % випромінювання.
                         Завдяки  статистичним  флуктуаціям  крива  радіоактивного  каротажу
                  може мати відхилення, не пов’язані зі зміною фізичних властивостей пластів,
                  а зумовлена похибкою вимірювань. Похибка, пов’язана з флуктуацією, тим
                  більша,  чим  менше  імпульсів,  утворених  за  одиницю  часу  (швидкість
                  підрахунку).  Зменшити  похибку,  пов’язану  з  флуктуаціями,  можна  шляхом
                  усереднення  спостережень  за  деякий  інтервал  часу    (вибір  значень  сталої
                  часу    відбувається  за  допомогою  інтегруючої  комірки,  яка  містить
                  конденсатор ємністю С і опір R, (= RC).
                         Інтенсивність гамма-випромінювання, виміряного при гамма-каротажі,
                  включає  також  і  так  зване  фонове  випромінювання  (фон).  Фонове
                  випромінювання  викликане  забрудненням  радіоактивними  речовинами
                  матеріалів,  з  яких  виготовлений  глибинний  прилад,  а  також  величиною
                  космічного        випромінювання.           Вплив        космічного        радіоактивного
                  випромінювання різко знижується з глибиною і на глибині декількох десятків
                  метрів на результати вимірів не впливає.
                         У магматичних гірських породах уран і торій в основному містяться в
                  акцесорних мінералах (циркон, апатит, сфен), у вигляді розсіяних первинних
                  мінералів, наприклад уранініту і брегіту [U 2UO 7; (UTh)O 2], ториту (ThSiO 4),
                  уранопіриту  [(UO 2) 6(OH) 10(SO 4)·12H 2O],  торіаніту  (ThO 2),  браннеріту
                  [(U,Ca,Fe,Y,Th) 3Ti 5O 16] та інших промислових скупченнях, які приурочені до
                  пегматитових  жил  гранітів.  Рудним  мінералом  гідротермальних  жил  є
                  настуран (lUO 2·  mUO 3·nPbO) та ін.
                         В осадових гірських породах  уран  і  торій наявні  у вигляді  продуктів
                  руйнування  первинних  мінералів,  численних  вторинних  мінералів:  сульфатів
                  (уранопіліт  –  (UO 2 ) 6 (OH) 10 SO 4 ·12H 2 O,  ципеїт  –  (UO 2) 2(OH) 2SO 4·4H 2O  та  ін.);
                  силікатів       (содаліт       –     [Na 8Cl 2(AlSiO 4) 6];    фосфатів        (отуніт       -
                  Ca(UO 2) 2(PO 4) 2·8H 2O, торберніт - Cu(UO 2) 2(PO 4) 2·(8-12)H 2O та ін.); карбонатів
                  (шарпіт  –  UO 2.(CO 3)·H 2O,  андерсоніт  –  Na 2CaUO 2(CO 3) 3·6H 2O  та  ін.);
                  арсенатів      -    (ураноспініт        –    Ca(UO 2) 2(AsO 4) 2·8H 2O,      цейнерит       –

                                                                                                             53
   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58