Page 14 - 4799

3. Електронне захоплення, або захоплення ядром електрона однієї з
оболонок атома- вид радіоактивного перетворення, пов'язаний із
захопленням електронів з найближчих до ядра електронних К- або L-
оболонок самим ядром цього ж атома, а тому цей вид радіоактивного
перетворення називають також К- або L-захопленням. Цей тип розпаду
характерний для ізотопів, що мають надлишок протонів. Він конкурує з
позитронним розпадом. При цьому один із протонів ядра перетворюється в
нейтрон з виходом нейтрино та γ-випромінювання:

1
1
p  0  n     , (1.6)
1  0

У результаті цього процесу атомний номер (як і при позитронному  -

розпаді) зменшується на одну одиницю:

A
X  0   A Y     , (1.7)
Z  Z 1

а енергія реакції виноситься нейтрино та γ-випромінюванням, наприклад:

40
40
K  0  Ar     , (1.8)
19  18

Місце захопленого електрона, що звільняється в електронній оболонці
(K-оболонці, n=1, K-захоплення; L-оболонці n=2, L-захоплення)
заповнюється електроном з іншої оболонки, у результаті утворюється
характеристичне рентгенівське випромінювання з енергією (частотою),
відповідною електронним переходам. При цьому воно може вибивати
електрони з інших оболонок (ефект Оже - внутрішній фотоефект). Крім того,
випускається γ-випромінювання з безперервним спектром за рахунок
проходження електрона в кулонівському полі ядра (внутрішнє гальмівне
випромінювання). Електронне захоплення є прикладом взаємодії між ядром і
електронною оболонкою. Із зростанням енергії зв'язку K-електрона (до
0,1 МеВ у важких атомів) вірогідність L-захоплення зростає. Наприклад, у
37
Ar L-захоплення (було спостережено вперше) відбувається в 12 разів рідше,
ніж K-захоплення, а у 235 Np L-захоплення вже переважає над K-захопленням.

4. Спонтанний поділ важких ядер природних радіоактивних елементів
238
( U, 235 U, 232 Th) на два ядра-“уламки” з неоднаковою масою. При
спонтанному поділі, крім ядер-“уламків”, випромінюються два або три
нейтрони, а інколи також інші частинки. Утворені ядра також нестабільні й
розпадаються шляхом випромінювання декількох нейтронів і  -частинок. В

ядерній геофізиці являє собою інтерес випромінювання деякими продуктами
поділу так званих нейтронів запізнення, які супроводжують β-розпад,

Реєстрацію таких нейтронів використовують для визначення вмісту
урану в гірських породах і рудах.

14