Page 53 - 4793
P. 53
узагальнюючими щодо даної проблеми (що спільного, чим
відрізняються підходи вчених), дає точне визначення понять.
Вважають, що вивчення літератури з вибраної теми слід
починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основних
питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нової
літератури. Причому на першому етапі накопичення інформації
слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово
"відсіювати" зайві видання. Однак продуктивнішою є методика,
за якою від самого початку роботи над дисертацією свідомо
обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що
мають безпосереднє відношення до теми дисертації. Досвід
показує, що вивчення надмірного кола джерел призводить до
надлишку інформації, на довгий час гальмує вирішення
конкретної наукової проблеми (завдання) дисертаційного
дослідження.
Прискорити відбір і вивчення літературних джерел може
чітка орієнтація здобувача на основні розділи і підрозділи
дисертації, в котрих будуть вирішуватися конкретні завдання
дослідження у межах головної мети. Можна розробити
деталізований питальник у межах кожного завдання з тим, щоб
послідовно отримати відповіді на питання, які потребують
вирішення.
Методика читання наукової літератури суттєво відрізняється
від читання художньої літератури. Розрізняють два види читання:
"швидке" і "повільне". Перше дає змогу дослідникові відповісти
на запитання, чи варто дану книгу або статтю уважно читати.
Друге передбачає поглиблене вивчення джерел, переходячи від
простого матеріалу до складного, від книг до статей, від
вітчизняних джерел до зарубіжних.
Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руках,
робити нотатки. Якщо є власний примірник або ксерокопії
журналу, книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це
суттєво полегшить подальший аналіз літератури.
Загальновизнаним є поетапне вивчення наукових публікацій:
загальне знайомство з працями в цілому за їх змістом
(переліком розділів і підрозділів);
побіжний перегляд усього змісту;
читання за послідовністю розміщення матеріалу;
51