Page 155 - 4783

ситуації, коли обсяг місцевих податків відтворює лише результат власного
вибору територіальної громади, але ніяк не відбивається на рівні надання

місцевою владою послуг, на ефективності використання ресурсів чи на
економічному результаті діяльності місцевої влади [13].

У практиці фінансове вирівнювання може здійснюватись шляхом:
1. Вертикального фінансового вирівнювання.

Передбачає рух міжбюджетних трансфертів між бюджетами вищого і

нижчого рівнів у порядку їх бюджетної підпорядкованості.

2. Горизонтального фінансового вирівнювання.

Забезпечує рух міжбюджетних трансфертів між бюджетами одного

рівня за принципом солідарності та взаємодопомоги.

3. Вирівнювання доходів місцевих бюджетів.

Здійснюється на основі збільшення зацікавленості органів місцевого

самоврядування в нарощуванні дохідних джерел.

4. Вирівнювання видатків місцевих бюджетів.

Передбачає надання суспільних послуг населенню будь-якої

адміністративно-територіальної одиниці на єдиному, централізовано

затвердженому рівні.

Формула фінансового вирівнювання дає змогу об’єктивно оцінити

потребу в централізованій підтримці. Дуже важливим є набір елементів, що

входять до формули, оскільки ступінь реальності основних показників є

необхідною умовою ефективного використання формули фінансового

вирівнювання. Особливостями формул фінансового вирівнювання є

застосування коефіцієнтів, що відтворюють місцеві потреби у витратах. У

відповідності до вимог Європейських стандартів вони повинні;

- бути об’єктивними і не контролюватися безпосередньо органами

місцевого самоврядування;

- не впливати на вільний вибір органів місцевого самоврядування в

межах ресурсів, які вони мають у своєму розпорядженні;

155