Page 67 - 4767

голосів плюс 1 голос за кожні 100 000 СДР її квоти. США мають 20 % голосів,
Великобританія, Японія - по 7 %, ФРН – 6 %, Франція – приблизно 5%.
Вищим органом МВФ є Рада управляючих, що складається з представників
усіх країн-членів. Практичну діяльність здійснює Директорат , який налічує 22
директори, 5 з котрих постійні (США, Великобританія, Японія, ФРН, Франція).
Операції з надання кредитів країнам-учасницям для вирівнювання
платіжних балансів здійснюються МВФ тільки з офіційними органами цих країн:
зі скарбницями, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами.
Кредити , які мають розмір до 25% квоти даної країни, надаються країнам
безперешкодно, а за більші суми МВФ вимагає уже певних заходів у економічній
політиці країн. При цьому МВФ, як правило, вимагає зменшити державні
капіталовкладення, бюджетні витрати на соціальні потреби, знизити курс
національної валюти і подібне.
За правилами МВФ загальна сума кредиту не повинна перевищувати 200 %
квоти, але бувають винятки. Великі кредити надають у формі чотирьох кредитних
долей з підвищенням жорсткості контролю для кожної наступної долі.
СДР безпосередньо не виконують функції засобу платежу і не
використовуються в розрахунках між країнами навіть для регулювання державних
зобов’язань. Наявність у країнах ліміту СДР дає право придбати в його межах в
іншої країни конвертовану валюту в обмін на СДР.
Вартість СДР визначається на базі п’яти найважливіших валют у світі(долар
США, японська єна, швейцарський франк, фунт стерлінгів) за допомогою
спеціальних коефіцієнтів.
Система міжнародних валютних відносин - це поточні зв’язки, які
виникають між різними суб’єктами МЕВ на валютних ринках з метою здійснення
міжнародних розрахунків, кредитних і валютних операцій.

9.2 Еволюція світової валютної системи. Валюти ринку світу та
валютна політика

У своєму історичному розвитку світова валютна система пройшла такі
основні етапи:
Перший етап – система золотого стандарту, яка остаточно сформувалась у
другій половині ХІХ ст. і дістала юридичне закріплення на Парижській
міжнародній конференції у 1867 р. головні ознаки : функціонування золота як

грошей; фіксація золотого вмісту національних валют, їх безпосередня
конвертація у золото; наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.
Золотий стандарт мав три різновиди: золотомонетний, золотозливковий та
золотовалютний стандарт.
Золотомонетний стандарт (1867 р. початок ХХ ст.) золото перебуває в обігу
у вигляді карбованих монет.
Золотозливковий (золотодевізний) стандарт (початок ХХ ст.. початок
«великої депресії» 30 років) – модифікована форма золотого стандарту, за якої
поряд із золотом функцію міжнародних платіжних засобів (девізів) взяли на себе
національні валюти ряду західних країн (Велика Британія, Франція. Бельгія,
Нідерланди). Валюти цих країн обмінювались вже не на будь-яку кількість золота,
66