Page 13 - 4767

втручання держави та її контролю за станом зовнішньої торгівлі. Основним
засобом обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок було мито. У
колонії можливо було ввозити товари лише з метрополії. На шляхах поставок з
інших країн зводились обмежувальні або заборонні бар’єри. Ліквідація
колоніальної системи, коли одні країни збагачувалися завдяки іншим, спростувала
цю теорію, бо рівноправні країни боялись імпортувати одні від одних, щоб не
втрачати нагромадженого багатства.
А. Сміт створив теорію абсолютних переваг, за якою реальне багатство
країни складається з товарів та послуг, які можуть бути куплені її громадянами.
Якщо торгівля не буде обмежуватись, то кожна країна почне спеціалізуватись на
тій продукції, яка матиме конкурентну перевагу. Однак, що буде, якщо країна
знайде на світовому ринку усі товари дешевшими або якщо вона матиме
абсолютні переваги у виготовлені всіх товарів? На ці запитання дає відповідь
автор теорії відносних або порівняльних переваг Д. Рікардо. Кожна країна
зацікавлена спеціалізуватись на виробництві, в якому вона має найбільшу
відносну вигоду. Саме ці товари чи послуги вона повинна експортувати в обмін
на інші. Однак, теорія не враховувала розміри країни, обсяг її ресурсів та
транспортні витрати.
Теорії А. Сміта і Д. Рікардо лягли в основу концепції наступного напрямку
формування та розвитку зовнішньоекономічної діяльності, який отримав назву -
вільна торгівля. Головна ідея концепції полягала в тому, що найбільший прибуток
отримують країни, які беруть активну участь у міжнародному поділі праці на
основі витрат виробництва або витрат праці (абсолютних – за А. Смітом і
відносних – за Д. Рікардо).
Підсумовуючи попередні теорії, Дж. Стюарт Мілль створив теорію
міжнародної вартості. Ціну міжнародного обміну встановлюють за законом
попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни
дозволяє компенсувати сукупність її імпорту. А саме: країні вигідно, щоб її товар
користувався більшим попитом за кордоном, ніж іноземні товари на її території,
бо в такому разі ціни на товари даної країни зростуть і більша сума коштів,
одержаних від експорту, дозволить імпортувати більшу кількість товарів.
Всі вказані теорії не пояснюють причин існування порівняльної переваги,
яку має країна стосовно того чи іншого продукту. Основи сучасних уявлень
визначення напрямків і структури міжнародних торговельних потоків закладені
шведськими вченими, які показали, що пояснення порівняльної переваги
перебуває на рівні забезпеченості факторами виробництва.
Теорія розміщення факторів виробництва започаткована в наукових працях
Е. Гекшера, який сформулював її основні принципи. Міжнародний обмін виникає
з відносного надлишку або рідкісності факторів виробництва (капіталу, праці,
землі), які перебувають в розпорядженні різних країн. Кожна країна має
тенденцію спеціалізуватись на тому виробництві, для котрого співвідношення
факторів виробництва, якими вона володіє, є найбільш сприятливим. Цю теорію
уточнено в роботах Б. Оліна, а саме, що міжнародний обмін є обміном
надлишкових факторів на рідкісні, тобто мобільність товарів замінює більш
утруднену мобільність факторів виробництва. Це уточнення названо теоремою
Гекшера-Оліна. П. Самуельсон вивів математичні умови цієї теореми і її названо

теоремою Гекшера-Оліна-Самуельсона (ГОС): у випадку однорідності факторів
12