Page 12 - 4767

- системність розвитку всіх взаємовигідних елементів і зв'язків МЕВ;
- науковість: розвиток відповідно до об'єктивних законів, на базі наукових
досліджень і прогнозів;
- неконфронтаційність: розвиток МЕВ на основі компромісних кроків
партнерів назустріч одне одному;
- спільність вирішення глобальних проблем людства.
Зміст загальних принципів конкретизується специфічними принципами:
- незалежність кожної держави у виборі та розвитку своєї політичної,
економічної, соціальної та культурної системи;
- заборона використання економічних, політичних та інших заходів для
підкорення іноземних держав;
- співробітництво держав у різних сферах МЕВ для підтримання
миру, безпеки і соціального прогресу;
- забезпечення вільного доступу до моря і від нього для країн, які його
не мають;
- взаємна і справедлива вигода від співробітництва;
- надійність і конвертованість валют;
- вчасність міжнародних розрахунків та погашення боргів,
справедливість при наданні позик, підтримка платіжного балансу;
- не зловживання наявністю природних ресурсів у відносинах з
країнами, які їх не мають;
- не нав'язування прагнення до інтеграційного об'єднання;
- співпраця у подоланні проблем охорони довкілля, голоду, конверсії і
т. п.
Розвиток МЕВ грунтується також на правових принципах міжнародного
співробітництва. До них належать:
- суверенітет держав у здійсненні МЕВ;
- невтручання у внутрішні та зовнішні політичні, економічні та інші
справи будь-якої держави;
- рівноправність та самовизначення народів у вирішенні своєї долі;
- співробітництво держав в інтересах миру та безпеки, розвитку
продуктивних сил, культури і т.д.;
- повага прав та свобод людини, недопустимість
дискримінації за ознаками статі, раси, мови та релігії;
- сумлінне виконання міжнародних зобов'язань.

2.3 Моделі (теорії) розвитку міжнародних економічних відносин

Пізнання про міжнародні економічні відносини вдосконалювались разом з
розвитком суспільства і знань про економічні закони його розвитку.
Найпростішою теорією був меркантилізм. Меркантилізм – історично перший
напрямок формування та реалізації зовнішньоекономічної діяльності, що
проявився в феодальному суспільстві. Його прихильники виходили з того, що
добробут держави ототожнений з грошима, залежить від максимально можливого
нагромадження багатства (золота, срібла). Саме тому вони вважали, що зовнішня
торгівля має орієнтуватися на нагромадження дорогоцінних металів шляхом

здійснення політики обмеженням імпорту і розширення експорту за допомогою
11