Page 85 - 4751

стає не лише прагматичним ресурсом або предметом естетичної
насолоди, а й морально-ціннісним утворенням, котре вправі роз-
раховувати на людяність у ставленні до себе так само, як це має
бути між людьми. Альберт Швейцеp, якого вважають заснов-
ником екологічної етики писав: «Я не повинен робити нічого,
крім неминучого. Селянин, який скосив на лузі тисячу квіток для
корму своїй корові, не повинен заради забави топтати квітку, що
росте на узбіччі дороги, тому що у цьому випадку він скоює
злочин проти життя, не виправданий ніякою необхідністю».
Як справедливо вважає С. Д. Дерябо, розвиток свідомості на
основі екологічної етики являє собою кардинальну зміну образу
світу, яку можна, мабуть, порівняти з тим переворотом у свідо-
мості, який був зроблений Коперником - зміною геоцентричної
моделі сонячної системи на геліоцентричну. Як тоді Земля
втратила статус центру всесвіту і його зайняло сонце, так і тепер
людина повинна відмовитися від уявлення про себе, як «центр»
природи, світу, а це місце повинен зайняти принцип екологічної
доцільності, «екологічний імператив». Концептуально близько до
етики поваги до природи знаходиться етика благоговіння перед
життям А. Швейцера. Альберт Швейцер вказував, що етичною,
моральною людина може вважати себе тільки тоді, коли стане
поважати будь-яке життя і приходити на допомогу будь-якому
життю, що почувається нещасним. Він вчив: «Етикою є
відповідальність за усе, що живе». Розроблена німецьким філосо-
фом А. Швейцером етика благоговіння перед життям грунтується
на біоцентризмі. Швейцер говорить: «я відчуваю бажання висло-
влювати однакове благоговіння перед життям як щодо моєї волі
життя, так і стосовно будь-якої іншої. У цьому і є основний
принцип моральності. Добро те, що служить збереженню і розви-
тку життя, зло є те, що знищує життя чи перешкоджає йому.

84