Page 161 - 4746

монт негерметичних свердловин. При використанні як газо-
сховища виснаженого нафтового родовища необхідно вивчити
наслідки взаємодії газу з нафтою в пласті-колекторі, визначи-
ти необхідність і технологію відбензинювання газу, який від-
бирається зі сховища.
Підземні сховища у водоносних пластах утворюються
шляхом витіснення газом води з пористого пласта-колектора.
Газосховище в водоносному пласті являє собою штучний га-
зовий поклад, створений у пласті, який до цього часу був на-
сичений водою.
Пористий пласт-колектор, в якому створюється газосхо-
вище, повинен бути достатньо протяжним, володіти хороши-
ми колекторськими властивостями (пористістю, проникністю),
повинен бути перекритий газонепроникними породами і мати
таку форму, щоб газ займав в ньому стабільний по часу об’єм.
На рисунку 11.1 показані схеми підземних сховищ газу,
споруджених у виснаженому нафтовому пласті (а) і в пастці
(б), які являють собою верхню частину, тобто купол пласта.
Максимально допустимий тиск у підземному сховищі зале-
жить від глибини залягання пласта, його маси, структури і
розмірів площі газоносності. Для закачування газу в сховище,
як правило, будують компресорні станції з тиском до 15 МПа.
Характерною особливістю експлуатації підземних сховищ га-
зу – циклічність їх роботи, яка виражається в зміні процесу
закачування і відбору газу. У процесі закачування відбуваєть-
ся заповнення пласта-колектора і створення загального об’єму
газосховища, який поділяється на активний і буферний об’єми
газу. Буферний об’єм – це мінімально необхідна кількість га-
зу, яка залишається в пласті при експлуатації сховища і обу-
мовлює циклічність роботи сховища. Активний об’єм бере
участь у процесі закачування і відбору. Об’єм буферного за-
лишкового газу складає 60-140 % робочого (активного) газу з
врахуванням створення в сховищі певного тиску в кінці відби-
рання газу при відповідному дебіті свердловин. Газ закачують

159