Page 158 - 4746

до гідравлічного розрахунку, у середньому через 100-150 км в
залежності також від рельєфу місцевості. Проміжні нафтопе-
рекачувальні станції не мають, як правило, резервуарів та під-
пірних насосів, і перекачування нафти по магістральному наф-
топроводу ведеться за схемою ”з насоса в насос”, тобто з на-
сосів попередньої в насоси наступної станції, і так у межах
експлуатаційної дільниці, включаючи від 3 до 4 перегонів між
насосними станціями. На початку кожної експлуатаційної ді-
льниці розміщують нафтоперекачувальну станцію 13 з резер-
вуарами і підпірними насосами. На своєму шляху нафтопровід
проходить через природні перешкоди (річки 10) і штучні (залі-
зничні 8 і шосейні 7 дороги). Залежно від умов місцевості мо-
жливо застосовувати підземне, надземне або наземне прокла-
дання нафтопроводу.
На кінцевому пункті нафтопроводу 16 нафта надходить у
резервуари і потім передається споживачам, тобто на НПЗ 17,
на пункт наливання залізничних цистерн 18 або пункт нали-
вання танкерів 19. Вздовж траси споруджують майданчики 21
для посадки гелікоптерів, які обслуговують нафтопровід, за-
хисні споруди 22, які попереджають руйнування трубопрово-
ду, системи електрокатодного захисту трубопроводу 15 від
електрохімічної корозії, лінії електропередач 14, зв’язку 24,
дороги 23, будинки лінійних ремонтників-зв’язківців 9. При
технологічній необхідності на лінійній частині споруджують-
ся відводи 12 до окремих споживачів і лупінги 20.
Трубопровідний транспорт нафтопродуктів дозволяє та-
кож по одному і тому ж нафтопродуктопроводу перекачувати
послідовно різні світлі нафтопродукти, наприклад бензин і ди-
зельне пальне. При цьому різні нафтопродукти транспорту-
ються по одному і тому ж трубопроводу у вигляді продуктів,
які транспортуються один за одним з розділенням їх на кінце-
вому пункті нафтопродуктопроводу або на розподільній наф-
тобазі, підключеній до нього. Деякими магістральними нафто-

156