Page 164 - 4746

виникла необхідність у газосховищах місткістю в мільйони
кубічних метрів. Забезпечити зберігання такої кількості газу
могли тільки підземні сховища газу.
Розглянемо облаштування і принцип роботи газосховища
в водоносному пласті.
Газ із магістрального газопроводу влітку надходить на
станцію підземного зберігання і, пройшовши пиловловлювачі,
потрапляє в компресорну станцію для компримування до тис-
ку, існуючому в пласті-резервуарі (10-15 МПа). Після стиску
до потрібного тиску газ очищають від домішок масла, яке по-
трапило в нього в компресорі. Очистку здійснюють у сепара-
торах, далі газ охолоджується в теплообміннику і поступає на
газорозподільний пункт (ГРП). На ГРП проводять замір витра-
ти газу і потім його направляють до експлуатаційних свердло-
вин і через них він надходить у водоносний пласт-резервуар.
Зимою газ відбирається з пласта-колектора і по свердловинах
поступає на ГРП для вимірювання витрати і очищення в сепа-
раторах. Потім його осушують у спеціальній установці і по-
дають у магістральний газопровід для подачі спожива-
чам. Для контролювання за можливим проникненням газу з
пласта-резервуара у вищезалягаючі пласти використовують
спеціально пробурені контрольні і спостережні свердловини.
В основному за такою ж самою технологічною схемою пра-
цюють підземні газосховища у виснажених газових і нафтових
родовищах.
Починаючи з 50-х років минулого століття стали зберіга-
ти природний газ у зрідженому стані. Технологію зрідження
природного газу, який складається в основному з метану, було
розроблено у зв’язку з необхідністю постачання газу до країн
Західної Європи з Алжиру. Природний газ охолоджувався до
о
мінус 162 С і при цьому метан скраплювався і в зрідженому
стані його спеціальними танкерами – метановозами транспор-
тували Середземним морем у Великобританію, Францію, Іта-
лію. Пізніше перевозити зріджений природний газ танкерами

162