Page 83 - 4707

Рисунок 2.14 – Схема адсорбційного об'єму в теорії
полімолекулярної адсорбції Поляні

Знаходження адсорбату в порах у рідкому стані
дозволяє замінити залежність адсорбційного потенціалу від
відстані між поверхнею адсорбенту і відповідним шаром
адсорбату (яке для пористих адсорбентів визначити
неможливо) на функцію від об'єму рідкого адсорбату, який
можна визначити за допомогою експериментальних ізотерм,
що дають величину адсорбції А:
V  AV , (2.40)
m
де V m – молярний об'єм адсорбату в конденсованому стані.
Кожній точці експериментальної ізотерми адсорбції
відповідають певні значення А і p/p s, які дозволяють
визначити Е.
Три дослідники – Брунауер, Еммет і Теллер показали,
яким чином можна розповсюдити модель Ленгмюра на
полімолекулярну адсорбцію. Розвинена авторами теорія
відома як теорія БЕТ. Основні положення цієї теорії:
1. На поверхні адсорбенту є певна кількість
рівноцінних в енергетичному відношенні активних центрів,
які здатні утримувати молекули адсорбтиву.
2. Кожна молекула першого адсорбційного шару є
можливим центром для адсорбції і утворення другого
адсорбційного шару, кожна молекула другого шару є
можливим центром адсорбції у третьому шарі тощо.

81