Page 171 - 4707

назвали потенціалом плину (рис. 3.17, а). Потенціал плину
(перебігу) – це різниця потенціалів, що виникає під час руху
дисперсійного середовища відносно нерухомої дисперсної
фази.
Це явище пояснюється тим, що в результаті руху
рідини під дією гідростатичного тиску крізь капіляри або
пори, стінки яких мають електричний заряд, деформується
подвійний електричний шар і йони дифузного шару
зміщуються у напрямку руху рідини. Перенесення зарядів є
причиною виникнення на кінцях капілярів мембрани різниці
потенціалів – потенціалу плину.
Потенціал плину φ п пропорційний перепаду тиску Δр.
Рівняння Гельмгольца-Смолуховського для розрахунку
ζ-потенціалу за потенціалом плину має вигляд:
 
  п (3.52)
  p
0
де η – в’язкість; χ – питома електропровідність;
φ п – потенціал плину; ε – діелектрична проникність
середовища; ε 0 – діелектрична проникність вакууму.
Потенціал плину визначають як різницю U 1 – U 0, де U 0
– різниця потенціалів між електродами за відсутності тиску
і U 1 – різниця потенціалів за різних значень тиску.
Визначення цим методом ζ-потенціалу є більш достовірним,
оскільки в експерименті нема необхідності накладати
зовнішню різницю потенціалів, яка викликає побічні явища
(поляризацію, нагрівання).
У 1878 р. Γ. Дорн спостерігав явище, протилежне
електрофорезу – виникнення потенціалу седиментації
(осідання) – різниці потенціалів, що виникає в процесі
осідання частинок дисперсної фази у нерухомому
дисперсійному середовищі (рис. 3.15, б). Суть його полягає в
тому, що при осіданні частинок дисперсної фази
(наприклад, кварцу) у воді під дією сили тяжіння виникає

169