Page 51 - 4706

б) переходу подумки до кінцевого випадку в розвитку
якоїсь властивості (абсолютно тверде тіло);
в) простому абстрагуванню (рідина, що не стискається).
Будь-яка ідеалізація правомірна лише у певних межах.
Гіпотеза та припущення. У становленні теорії як
системи наукового знання найважливішу роль відіграє
гіпотеза. Гіпотеза є формою осмислення фактичного
матеріалу, формою переходу від фактів до законів.
Розвиток гіпотези відбувається за трьома стадіями:
а) накопичення фактичного матеріалу і висловлювання
на його основі припущень;
б) формування гіпотези, тобто виведення наслідків із
зробленого припущення, розгортання на його основі
прийнятої теорії;
в) перевірка отриманих результатів на практиці та на її
основі уточнення гіпотези.
Якщо при перевірці наслідок відповідає дійсності, то
гіпотеза перетворюється на наукову теорію.
Гіпотези (як і ідеї) носять імовірнісний характер. На їх
основі відбувається систематизація раніше накопичених знань
і здійснюється пошук нових наукових результатів – у цьому
сутність і призначення гіпотези як форми розвитку науки.
Гіпотеза може узгоджуватися з іншими науковими системами
або суперечити їм. Ні те, ні інше не дає підстав відкинути
гіпотезу або прийняти її. Гіпотеза може суперечити навіть
достовірній теорії. До такої суперечності треба ставитися
досить серйозно, але не варто думати, що вона обов’язково
призводить до спростування гіпотези. Гіпотеза висувається з
надією на те, що вона, коли не цілком, то хоча б частково,
стане достовірним знанням.
Історичний метод дає змогу дослідити виникнення,
формування і розвиток процесів і подій у хронологічній
послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх
зв’язків, закономірностей та суперечностей. Цей метод

50