Page 48 - 4706

Аналіз і синтез бувають:
а) прямим, або емпіричним (використовується для
виділення окремих частин об’єкту, виявлення його
властивостей, найпростіших вимірювань і т. ін.);
б) зворотним, або елементарно-теоритичним (базується
на теоретичних міркуваннях стосовно причиново-
наслідкового зв’язку різних явищ або дії будь-якої
закономірності при цьому виділяються та з’єднуються явища,
які здаються суттєвим, а другорядні ігноруються);
в) структурно-генетичним (вимагає виокремлення у
складному явищі таких елементів, які мають вирішальний
вплив на всі інші сторони об’єкта).
Індукція (від лат. induction – «наведення»,
«побудження») – метод дослідження, при якому загальний
висновок про ознаки множини елементів виводиться на основі
вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Так
вивчають фактори, які негативно впливають на
продуктивність праці по кожному окремому підприємству, а
потім узагальнюють у цілому по об’єднанню, до складу якого
входять ці підприємства як виробничі одиниці.
Дедукція (від лат. deduction «виведення») – метод
логічного висновку від загального до окремого, тобто
спочатку досліджують стан об’єкту в цілому, а потім його
складових елементів. Щодо попереднього прикладу, то
спочатку аналізують продуктивність праці в цілому по
об’єднанню, а потім по його виробничих одиницях.
Дедукція та індукція – взаємопротилежні методи
пізнання.
Існує кілька варіантів установлення наслідкового зв’язку
методами наукової індукції:
а) метод єдиної подібності. Якщо два чи більше випадків
досліджуваного явища мають лише одну загальну обставину,
а всі інші обставини різні, то саме ця подібна обставина є
причиною явища, яке розглядається;

47