Page 46 - 4695

складові технологічного процесу, що автоматизується, розроб-
ник визначає сценарії діалогів, які мають бути передбачені в
програмному забезпеченні. Окрім сценаріїв, при проектуванні
абстрактних діалогів використовують діаграми стану інтер-
фейсу або графи діалогу.
Граф діалогу - орієнтований зважений граф, кожній вер-
шині якого зіставлена конкретна картинка на екрані (кадр) або
певний стан діалогу, що характеризується набором доступних
користувачеві дій. Дуги, що виходять з вершин, показують мо-
жливі зміни станів при виконанні користувачем вказаних дій.
Умови переходів із стану в стан і операції, що виконуються при
цьому указують ваги дуг.
Кожен маршрут на графі відповідає можливому варіанту ді-
алогу. Причому представлення діалогу у вигляді графа, залежно
від стадії розробки, може виконуватися з різним ступенем дета-
лізації. По суті граф діалогу - це граф станів кінцевого автомата,
що моделює поведінку програмного забезпечення при діях ко-
ристувача. Для представлення таких графів використовуються
дві нотації: нотація діаграм станів структурного підходу до ро-
зробки (рис. 3.4) і нотація діаграм станів UML (рис. 3.5).
Нотація це система умовних письмових позначень,
прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності.
Причому нотація UML є більш потужною, оскільки дозво-
ляє використовувати узагальнені станів. Тому, щоб не вводити
нову нотацію для представлення графа діалогу, використову-
ють позначення UML.

Ім’я Умова
стану Дія

а б в
Рисунок 3.4 Умовне позначення діаграм переходів станів:
а – термінальний стан; б – проміжний стан; в - перехід

45