Page 43 - 4695

Директивна форма реалізується використанням команд (ди-
ректив) спеціально розробленої формальної мови. Командою в
цьому випадку вважають речення цієї мови, що описує комбі-
новані дані, яке включає ідентифікатор процесу, що ініцію-
ється, і, при необхідності, дані для нього.
Команду можна вводити:
− у вигляді рядка тексту, спеціально розробленого фор-
мату, наприклад, команди MS DOS, які вводяться в командному
рядку;
− натисненням деякої комбінації клавіш клавіатури, на-
приклад, комбінації «швидкого доступу» сучасних Windows-
додатків;
− за допомогою маніпулювання мишкою, наприклад, «пе-
ретягуванням» піктограм;
− комбінацією другого і третього способів.
Основними достоїнствами директивної форми є:
− порівняно невеликий об'єм інформації, що вводиться;
− гнучкість - можливості вибору операції в даному випа-
дку обмежені тільки набором допустимих команд;
− орієнтація на діалог, керований користувачем;
− використання мінімальної області екрану або невикори-
стання її взагалі;
− можливість поєднання з іншими формами.
Недоліки директивної форми:
− практична відсутність підказок на екрані, що вимагає за-
пам'ятовування команд, які вводяться, і їх синтаксису;
− майже повна відсутність зворотного зв'язку про стан іні-
ційованих процесів;
− необхідність навиків введення текстової інформації або
маніпуляцій мишею;
− відсутність можливості налаштування користувачем.
Дослідження показали, що директивна форма зручна для
користувача-професіонала, який зазвичай швидко запам'ятовує
синтаксис часто використовуваної команди або комбінації кла-
віш. Основні переваги форми (гнучкість і хороші тимчасові ха-
рактеристики) виявляються в цьому випадку особливо яскраво.

42