Page 102 - 4695

Правило релевантності діє і тут - на початку рядка має бути
більш релевантна інформація, ніж в її кінці. Оскільки зв'язку
«програма-документ» в Інтернеті немає, найефективніше пока-
зувати адресу поточної сторінки в навігаційній системі сайту
(якщо сайт ієрархічний). У даному випадку релевантність вима-
гає, щоб спочатку йшла назва поточного документа, потім роз-
ділу, в якому він розміщений, потім розділу більш високого рі-
вня і так далі. Не треба також забувати, що розмір рядка обме-
жений, так що більше 70-80 символів у ньому бути не може.
Отже, важливо розуміти те, що нехтування користувачем
заголовка вікна, зовсім не означає, що йому заголовок не потрі-
бний. Навпаки, змістовний заголовок може полегшити розу-
міння роботи діалогу. Тому наявність на екрані помітного і аде-
кватного заголовка вікна часто виявляється дуже корисною. На
жаль, у звичайному Windows-інтерфейсі місця під нього немає.
Рядок статусу є, мабуть, самим недооціненим елементом ін-
терфейсу. Поширена думка, ніби рядок статусу призначений
для того, щоб інформувати користувачів про значення тих або
інших елементів інтерфейсу. Мається на увазі, що якщо корис-
тувач підводить курсор до якого-небудь елементу, в рядку ста-
тусу з'являється короткий його опис. Насправді цей рядок не
може цього робити взагалі: річ у тому, що курсор розміщений в
одному місці, а підказка з'являється зовсім в іншому, користу-
вачеві при цьому доводиться читати підказку або переводячи
погляд, або периферійним зором. Насправді рядок статусу при-
значений для двох речей: він може бути або власне рядком ста-
тусу, тобто відображати поточний стан системи, або бути па-
неллю інструментів для досвідчених користувачів (або ж ро-
бити і те, й інше).
Відображення поточного стану системи. Практично кожна
система має властивості, що залежні від документа або зміню-
ються з часом. Наприклад, в ілюстративних програмах об'єкти
мають які-небудь властивості, причому не всі ці властивості по-
казуються. Інший приклад: коли система довгий час зайнята,
вона повинна показувати користувачеві індикатор ступеня ви-
конання. І, нарешті, найпростіший приклад: користувач тексто-
вого процесора має право знати, на якій сторінці документа він
101