Page 141 - 4694

холодноламкості знижується, і підвищується в’язкість
сталі від наявності в ній алюмінію та титану.
У покращуваних сталях, які використовують для
роботи за мінусових температур, малі домішки ванадію
можуть справляти сприятливу дію, подрібнюючи зерно,
збільшуючи в’язкість. Проте підвищений вміст ванадію
викликає зворотну дію. Вольфрам надає позитивну дію,
зміщуючи поріг холодноламкості в бік мінусової
температури.
Молібден також підвищує в’язкість покращуваної
сталі за мінусової температури. Хром, як єдиний
легуючий елемент, здатний підвищити холодноламкість
сталі. Проте, якщо забезпечити наскрізне покращення,
хром у поєднанні з нікелем і марганцем істотно
зменшить схильність сталі до крихкого руйнування
проти нелегованої сталі.

1.5.4 Рекомендації щодо вибору марки сталі
Вплив легуючих елементів на властивості сталі
посилюється у міру збільшення їх концентрації, але, як
правило, до деякої межі (до 5 % нікелю, до 3 % хрому,
до 1-2 % молібдену і вольфраму, до 1,5-2 % марганцю).
При вищому їх вмісті, якщо вже забезпечена наскрізна
прогартованість, позитивна роль легування не
проявляється.
Найбільше підвищення механічних властивостей
досягається в результаті сумісних присадок декількох
елементів. Але і в цьому випадку сумарний їх вміст не
повинен перевищувати 5-7 % .
З урахуванням названих обмежень загалом можна
сказати, що чим більший переріз виробу і чим вище
повинне бути значення межі міцності, тим більшим
повинен бути вміст легуючих елементів у
використовуваній сталі.
При низьких вимогах до міцності можна
застосовувати нелеговану сталь навіть для габаритних
перетинів. За необхідності підвищення міцності і
пластичності, що досягаються головно шляхом кращого
наскрізного покращення, легування сталі стає
необхідним. Зокрема, для великих кованок потрібно
стежити за тим, щоб вони встановлювалися в машини за
можливістю в ненапруженому стані. Крихке руйнування
140