Page 139 - 4694
P. 139

сталі     (утворення     мартенситу       супроводжується
            збільшенням  об’єму  сталі  на  4-5  %,  внаслідок  чого
            утворюються значні напруження). Твердість мартенситу
            зростає зі збільшенням в ньому вуглецю. У сталі з 0,6-
            0,7  %С  –  твердість  мартенситу  може  становити  до
            HRC65.
                 Уведення  в  сталь  легуючих  елементів  у  більшості
            випадків      підвищує     прогартованість.      Найкраще
            підвищують  прогартованість  марганець,  молібден  і
            хром, вплив кремнію  і нікелю дещо менший. Сумісний
            вплив легуючих елементів значно вищий, ніж одного.
                 Відпускна крихкість.  Це явище полягає в тому, що
            за  високого  відпуску  загартованої  сталі  в  металі
            проходять  процеси  зміни  границь  зерен,  що  дає  різке
            (іноді  більш,  ніж  у  10  разів)  падіння  ударної  в’язкості
            при  практично  незмінних  значеннях  інших  механічних
            характеристик.  Присадка  в  леговану  сталь  0,2-0,4  %
            молібдену  істотньо  зменшує  схильність  до  відпускної
            крихкості.  Застосування  прискореного  охолодження  у
            воді після високотемпературного відпуску також знижує
            чутливість до відпускної крихкості.
                 Найбільш чутливі до відпускної крихкості сталі, що
            містять  хром  і  марганець.  Тому  застосування  сталі,
            легованої  тільки  цими  елементами,  необхідно  уникати.
            Так, наприклад, у бурових устаткуваннях у зв’язку з цим
            явищем  скоротилося  застосування  сталi  марки  40Х.
            Надійні    результати     дають    високолеговані     сталі:
            хромонікелеві, хромонікелемолібденові і т.п.
                 Старіння  сталі.  Під  старінням  розуміють  зміну
            властивостей  металу  в  часі  внаслідок  внутрішніх
            процесів, без істотної зміни мікроструктури.
                 Розрізняють два види старіння: термічне – таке, що
            проходить     після   гартування     сталі,   і   механічне
            (деформаційне)  –  таке,  що  відбувається  після  холодної
            обробки  тиском  або  наклепу.  Механічне  старіння  в
            порівнянні з термічним викликає сильнішу зміну фізико-
            механічних  властивостей,  особливо  пластичності  і
            в’язкості,  які  помітно  знижуються.  Особливо  сильно
            знижується  ударна  в’язкість,  а  поріг  холодноламкості
            зміщується в бік вищих температур.
                 У  процесі  старіння  помітно  зростає  границя
            текучості сталі або зовсім зникає. Межа міцності зростає
                                        138
   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143   144