Page 136 - 4694

часу, поки найбільше головне напруження не досягне
граничного опору відриву. У результаті деталь
руйнується без утворення яких-небудь залишкових
деформацій.
Зупинимося на раптовому характері руйнування при
охолоджені і наявності концентрації. Ужік Г. В. висунув
гіпотезу про те, що зниження температури неминуче
веде до підвищення напружень у місцях концентрації
при незмінному зовнішньому навантаженні. Це є однією
з основних причин раптового руйнування конструкцій
при мінусовій температурі. На доведення свого
твердження Ужік Г. В. наводить такий прик-лад.
Зразок із надрізом, що створює значну концентрацію
напружень, було поміщено у ванну і за нормальної
температури розтягнуто під навантаженням 14000 Н.
При цьому виникли помітні пластичні деформації. Після
витримки протягом 12 год під дією напружень зразок
поступово охолоджувався. Коли температура знизилась
до мінус 50 °С, він раптово зруйнувався.
Але не тільки низька температура сприяє крихкому
руйнуванню конструкцій з концентрацією напружень. У
багатьох випадках після технологічної обробки деталі, а
особливо після зварювання виникають залишкові
напруження, які часто несприятливішим чином
підсумовуються з основним напруженням, утворюють
складний напружений стан і, зокрема, жорсткий
напружений стан, що є причиною крихкого і раптового
руйнування. Подібне поєднання концентрації можливе з
будь-яким іншим чинником, який сприяє крихкому
руйнуванню.
Для пониження крихкості за мінусової температури
і наявності концентрацій необхідно прагнути до плавних
переходів жорсткості, особливо в зварних
металоконструкціях. Різкі зміни розмірів деталі повинні
за можливістю виключатися. Шляхом відповідної
термообробки залишкові напруження повинні бути
виключені або зведені до мінімуму. Матеріал кон-
струкції повинен вибиратися з урахуванням умов
експлуатації і зберігати в’язкість при охолоджуванні.
Масштабний чинник. Небезпека крихкого
руйнування помітно зростає при збільшенні розмірів
деталі. Навіть в умовах нормальної температури
135