Page 254 - 4687

з потоком пари металів або парогазовою фазою, що містить
металевий елемент – С. Атоми металів дифундують у несуці-
льності покриття, при цьому різко підвищується щільність, а
також адгезійна і когезійна міцність покриттів. Процес ве-
деться в камерах, що виключають взаємодію з повітрям.
Зняття залишкових напружень. У напилених покриттях
практично завжди наявні залишкові напруження розтягнення
або стискання, при критичній величині яких покриття відша-
ровується. Для підвищення надійності покриттів доцільна
операція зняття напружень. Зазвичай обробку проводять при
загальному нагріванні виробу до температури 600…700°С,
при менших температурах процес релаксації протікає недо-
статньо активно.
Механічна обробка напилених покриттів. Більшість ви-
робів з напиленими покриттями піддають остаточній механіч-
ній обробці. При цьому досягаються дві мети: надання виробу
остаточних розмірів і доведення поверхні покриття до необ-
хідного класу чистоти. Механічна обробка напилених покрит-
тів виключно відповідальна і складна у здійсненні операція.
Неправильно проведена механічна обробка приводить у не-
придатність покриття навіть найвищої якості. При виборі ме-
тоду напилювання, матеріалу покриття необхідно враховувати
характер подальшої механічної обробки, насамперед правиль-
но призначити допуски на обробку з урахуванням їх мініма-
льних значень. Основні види механічної обробки напилених
покриттів: точіння, шліфування та полірування. Обробку слід
проводити з мінімальним зняттям шару за один прохід.
Швидкість різання вибирають експериментально для рі-
зних покриттів – 15…100 м/хв. при подачі 0,05…0,15 мм/об.
При шліфуванні покриттів переважно використовують охоло-
дження, якщо це не призведе до погіршення його властивос-
тей внаслідок проникнення рідини у несуцільності напилюва-
ного матеріалу. Для запобігання утворення тріщин і викришу-
вання необхідно правильно вибрати круг і режим шліфування.
253