Page 253 - 4687

Оплавлення - найбільш поширений спосіб зміцнення по-
криттів. Процес ведуть з місцевим або загальним нагріванням
напиленого виробу до температури плавлення покриття (ри-
сунок 2.38, д). Для збереження тонкої структури процес опла-
влення необхідно вести таким чином, щоби виключити зли-
вання розплавлених частинок між собою, На практиці це ви-
кликає серйозні труднощі, але завдання істотно полегшується,
якщо матеріал покриття має високу різницю в температурах
ліквідусу і солідусу.
Оплавлення покриттів при температурах, близьких до
солідус, зберігає значну частину вихідної структури напиле-
ного матеріалу (рисунок 2.38, е). Найбільш легко процес
оплавлення реалізується в покриттях, напилених із самофлю-
сювальних матеріалів. Під самофлюсуваням розуміють само-
вільне видалення оксидів з поверхні частинок покриття при їх
оплавленні, для чого необхідно, щоб оксиди мали невисоку
температуру плавлення, малу щільність і хорошу рідкотеку-
чість. Такі оксидні системи легко відшлаковуються при опла-
вленні і випливають на поверхню покриття, самофлюсувальні
матеріали мають у своєму складі легко окислювані елементи,
оксиди яких утворюють між собою легкоплавкі шлакові сис-
теми. Типовими представниками самофлюсувальних матеріа-
лів, призначених для напилювання покриттів, є сплави на за-
лізній, нікелевої або кобальтової основі з добавками кремнію і
бору. Найбільш поширені сплави системи Ni - Сr - В - Si. Ок-
сиди В 2O 3 - Сr 2O 5 -SiO 2 утворюють між собою досить легко-
плавкий шлак, який легко видаляється при оплавленні по-
криття.
Пластичне деформування проводять за різними схема-
ми нагрівання й деформування. Поширення набула схема еле-
ктроконтактного нагрівання при прокочуванні покриттів мід-
ним роликом (рисунок 2.38, ж).
Дифузійне насичення (рисунок 2.38, з). Напилюване
покриття при високих температурах (700…1000 °С) взаємодіє
252