Page 134 - 4687

стискання δ ст. Залишкові напруження деформують пластину.
За радіусом кривизни визначають середню величину залиш-
кових напружень у покритті.
Для визначення залишкових напружень за товщиною
покриття при заданому його значенні застосовується послідо-
вне зниження товщини шару різними способами: шліфуван-
ням або травленням. Найбільш часто використовують трав-
лення в гальванічних ваннах. Роль анода виконує зразок з на-
несеним покриттям.
Для визначення модуля пружності матеріалу покриттів
(E пк) розроблені відповідні методики. Зазвичай для цього ви-
готовляють спеціальні зразки. Для випробувань потрібне
складне реєструюче і вимірювальне обладнання та апаратура.

1.4.4 Несуцільності в покриттях (пористість)
Пористість - відношення об’єму всіх несуцільностей до
загального об’єму твердого тіла в частках одиниці або відсот-
ках. Форми несуцільностей можуть бути різного типу: пухир-
часті, каналовидні, щілиновидні, гілчасті та ін. Форма і розмі-
ри окремих несуцільностей і їх взаємний зв'язок визначають
геометрію порового простору. Розрізняють загальну порис-
тість, відкриту і закриту. Відкрита пористість – об’єм пов'яза-
них (сполучених) між собою несуцільностей. Закрита порис-
тість – сукупність замкнутих, взаємно не сполучених несуці-
льностей.
Форма і об'єм пор у покриттях визначаються умовами їх
формування. Твердофазні покриття в основному зберігають
несуцільності вихідного матеріалу, використовуваного в по-
критті. При формуванні покриттів з розплавленого стану пе-
реважно утворюються пористості газоусадкового характеру.
Канальна, щілевидна, гілчаста пористість властиві порошко-
вим і атомарним покриттям. Пористість, як уже зазначалося,
належить до найважливіших показників якості покриттів. Ви-
сока пористість негативно впливає на адгезійну і когезійну

133