Page 132 - 4687

Для контролю залишкових напружень застосовують не-
руйнівні і руйнівні методи. Особливо доцільні неруйнівні ме-
тоди, оскільки вони дозволяють здійснювати контроль безпо-
середньо на виробі без його руйнування. Найбільше застосу-
вання отримали фізичні методи: рентгенівський і поширення в
покритті пружних хвиль.
Рентгенівський метод базується на зміні напруженості
кристалічної решітки під впливом залишкових напружень.
Вимірюється зміна кута відбивання проникаючого випромі-
нювання при деформації кристалітів.
Визначення залишкових напружень поширенням пруж-
них волі здійснюється із застосуванням акустичних перетво-
рювачів або монохроматичних когерентних потоків випромі-
нювання (лазерів).
Фізичні методи контролю дозволяють отримувати в ос-
новному якісну оцінку напруженого стану покриття переваж-
но локального характеру, найбільш достовірні результати при
контролі покриттів з високою однорідністю та мінімальної
анізотропією.
Кількісні методи оцінювання залишкових напружень по-
в'язані з вимірюванням деформаційних процесів у покритті й
основному матеріалі. Часто використовують методику визна-
чення величини залишкових напружень за кривизною напи-
люваного прямокутного зразка. У цьому випадку покриття
наносять на довгу, вузьку і тонку пластину (основний матері-
ал). На рисунку 1.35 наведені результати вимірювань середніх
залишкових напружень (а) на зразках з низьковуглецевої сталі
розміром 1,5x10x130 мм, одночасно реєстрували і величину
прогину (?). Покриття різної товщини (σ пк) з молібдену, ніке-
левого сплаву і оксиду алюмінію напилювали плазмовим та
газополуменевим методами. Дослідження показали, що, коли
КТР покриття більше КТР основу, (КТР п >КТР 0), в покритті
виникають залишкові напруження розтягу σ р. В інших випад-

131