Page 138 - 4687

де G в1, G в2 - маса виробу вихідного і з покриттям;
S - площа поверхні виробу з покриттям;
γ пк - щільність матеріалу покриття.
Відносна похибка методу становить ± 10 %.
Методи з застосуванням товщиномірів. Вимірювання
товщини засноване на зміні фізичних властивостей матеріалу
покриття і основного матеріалу зі зміною товщини шару.
Найбільше застосування отримали методи: магнітний, елект-
ромагнітний, вихрових потоків і радіоактивний.
Магнітний метод. Заснований на притяганні магніту до
поверхні виробу з покриттям. Сила тяжіння магніту до феро-
магнітної основи зменшується з ростом товщини покриття. За
градуювальники кривими приладу заміряють товщину по-
криття. Розроблено промислові товщиноміри цього типу
(ІТП-1, ІТП-5 та ін.).
Електромагнітний метод. Заснований на вимірюванні
магнітного потоку між перетворювачем приладу і виробом,
застосовують головним чином для вимірювання товщини не-
феромагнітних покриттів на феромагнітній основі (МТ, МІП-
10 та ін.).
Вихровий метод. Вихрові струми враховують не тільки
зміну магнітної проникності між покриттям і поверхнею ма-
теріалу виробу, але й відмінність електропровідності в компо-
зиції. Найбільш доцільно цей метод використовувати при ви-
мірюванні товщини немагнітних або слабомагнітних покрит-
тів на немагнітних матеріалах виробів (ТПО-В, ІДП-3 та ін.).
Радіоактивний метод. Заснований на визначенні інтен-
сивності відбитого β - випромінювання. При цьому необхідно,
щоб товщина виробу була більша товщини покриття і мен-
шою товщини насичення. Атомний номер металу покриття
повинен відрізняться від атомного номера металу вироби не
менш ніж у два рази. Випускаються β - толщиномери БТП-3,
БТП-4 і т.д.
137