Page 123 - 4687

жуть бути методики контролю зносостійкості, корозійної
стійкості, жаростійкості, теплозахисту та багато інших.
На першому етапі остаточного контролю обов'язково прово-
дять зовнішній огляд поверхні покриття візуально або при
невеликому (5…10 разів) збільшенні. При цьому виявляються
багато дефектів покриття: спучування; місцеві відшаровуван-
ня; включення сторонніх частинок; нарости на гострих край-
ках, тріщини та інші. У процесах, серійного виробництва до-
сліджувану поверхню порівнюють з еталонами. Обумовлю-
ються допустимі дефекти в залежності від експлуатаційних
вимог. Більшість методів контролю оцінюють за якісним і
кількісним показникам.
Розрізняють неруйнівні та руйнівні методи контролю.
До неруйнівних методів відносять: контроль зовнішнього ви-
гляду, вимірювання товщини і шорсткості, наскрізний порис-
тості, деякі методи оцінювання міцності зчеплення. Руйнівні
методи контролю застосовують при випробуванні зразків: на
відривання покриття; загальну і відкриту пористість; зносо-
стійкість стосовно до реальних умов та ін.
Неруйнівний контроль дозволяє діагностувати стан
покриття безпосередньо на виробі по всій поверхні, тому його
широко використовують у практиці машинобудування при
виробництві відповідальних виробів авіаційного та космічно-
го призначення, атомних реакторів та ін. Найбільшого поши-
рення набули такі методи: візуально-оптичні; капілярні; маг-
нітні; радіаційні; вихрових потоків; теплові; електричні та ін.
Перспективними слід вважати енергетичні, голографічні
та радіохвильові методи контролю.

1.4.2 Методи оцінювання міцності покриттів
Міцність покриттів на межі розділу

Міцність покриттів на чітко вираженій межі розділу на-
зивають міцністю зчеплення або адгезійною міцністю (σ а).
Для внутрішніх покриттів і покриттів, що формуються на роз-
122