Page 125 - 4687

обумовлене одночасною дією не тільки нормальних
напружень, а й частково дотичних, що не дозволяє отримати
істинні значення адгезійної міцності покриття.
Слід зазначити, що при випробуванні на відривання за
штифтовою методикою (штифтовій пробі) необхідна товщина
покриття повинна становити не менше 0,2…0,3 мм. В іншому
випадку можливий зріз покриття по периферії зразка.
Штифтові проби найбільш придатні для оцінювання
адгезійної міцності порошкових покриттів, у меншій мірі –
твердофазних.
Клейові або паяні проби можуть бути використані для
будь-яких покриттів. Товщина покриття, як правило, не
регламентується. Слід враховувати можливість капілярного
затікання клею або припою в несуцільності покриття у
процесі виготовлення проби. За наявності наскрізної
пористості відбувається збільшення адгезійної міцності
вихідного зразка.
Випробування на зріз (зрушення). Конструктивні схеми
зразків представлені на рисунку 1.32, в і г. При цьому методі
випробувань також застосовують клейові (паяні) або
штифтові проби. Практика випробувань показала залежність
адгезійної міцності від розмірів площі руйнування.
Відзначено особливість нерівномірного навантаження зразків
з покриттям, що ускладнює отримання істинних значень
міцності зчеплення при зсуві.
Розрахунок адгезійної міцності покриттів (σ а)
проводиться за формулою:

 а  P / , F (1.49)

де Р - зусилля руйнування;
F - площа покриття.

124