Page 40 - 4679

ретельного контролю над технологічним процесом. Правильно організований контроль
дозволяє диспетчеру достатньо точно знати місцерозташування партій нафтопродуктів
і зони суміші, організовувати скидання на побіжні нафтобази і наливні пункти,
підготуватися до прийому і розподілу суміші на кінцевому пункті трубопроводу.
Для контролю над послідовним перекачуванням розроблений ряд методів.
заснованих на фіксації зміни одного з фізичних параметрів послідовно рідин, що
перекачуються (густини, діелектричної проникності, швидкості проходження
ультразвуку і ін.) чи на спостереженні за рухом будь-якого індикатора (радіоактивних
ізотопів, флуоресцентних барвників і т. д.).
Контроль за місцерозташуванням суміші за зміною густини застосовують в тому
випадку, якщо різниця густини контактуючих рідин достатньо велика.
Діелектричні постійні нафтопродуктів різняться. У бензинів вона складає від
1,829 до 1,942; у гасу - від 1,989 до 2,088; у дизпалива - від 2,054 до 2,097. Це дозволяє
диспетчеру контролювати місце контакту рідин, що перекачуються, при допомоги
пристроїв, які установлені в визначених місцях лінійної части.
Аналогічно установлюються пристрої, які вимірюють швидкість ультразвуку в
потоці. Швидкість поширення ультразвуку в нафті і нафтопродуктах істотно різна (в
дизпаливі - від 1375 до 1390 м/с, в гасі - від 1320 до 1335 м/с, в бензині - від 1175 до
1190 м/с).
Ефективно контролювати положення місця контакту за допомогою автоматичних
віскозиметрів, оскільки в'язкість послідовно рідин, що перекачуються, відрізняються в
рази.

1.14 Узгодження роботи станцій при послідовному перекачуванні

У зв'язку з тим, що при послідовному перекачуванні нафтопродуктів можливо
порушення обмежень ΔHj ≥ ΔHminj і НПСj ≤ НПСmaxj за напорами і підпорами станцій
виникає необхідність в узгодженні їх режимів.
На перший погляд, найпростіше рішення - це розірвати гідравлічну ланцюжок, т.
е. перейти на систему перекачування «з підключеними резервуарами». В цьому
випадку на кожному перегоні між станціями залишковий напір завжди задовольняє
нерівності ΔHj ≥ ΔHminj, а витрата установлюється відповідно до рівняння балансу
напорів. Підключені ж резервуари служать буфером, що компенсує різницю витрат на
окремих перегонах.
Перевагою перекачування по системі «з підключеними резервуарами» є то, що
пропускна здатність ділянок нафтопродуктопроводу використовується максимально.
Однак вимагаються значні капіталовкладення на спорудження резервуарів і установку
підпірних насосів на кожної проміжної перекачувальної станції і крім того, кратно
кількості резервуарів зростають утрати нафтопродуктів від випару.
Інший шлях - залишаючись в рамках перекачування по системі «з насосу в насос»,
удатися к регулюванню роботи насосних станцій. Саме тому на практику
нафтопродуктопроводи практично усій час працюють при пропускний здатності,
відповідної витраті на ділянці між перекачувальними станціями, заповненому більш
в'язким дизельним паливом. При цьому напір, який не використовується на ділянках,
зайнятих менш в'язким бензином, приходиться дроселювати. Можливі і інші варіанти
регулювання — відключення части насосів, зміна числа оборотів їх роторів на деяких
перекачувальних станціях, застосування противотурбулентних присадок на ділянках,
що лімітують, де здійснюється перекачка більш в'язкого нафтопродукту.

39