Page 43 - 4679

9
1 10

8

2

3 7
6
4

5 5 5 5 5
1 - промисли; 2 - нафтозбірний пункт; 3 - трубопроводи, що підводять; 4 - головна
нафтоперекачувальна станція; 5 - лінійна засувка; 6 – проміжна нафтоперекачувальна
станція; 7 - кінцевий пункт нафтопроводу (нафтобаза, або ГНПС); 8 - пункт
наливання нафти у залізничні цистерни; 9 - перевалка на водний транспорт; 10 -
нафтопереробний завод.
Рисунок 2.1 - Схема споруджень магістрального нафтопроводу

Підводящими трубопроводи, це ті трубопроводи що, зв'язують джерела
нафти (промисловий нафтозбірний пункт) з головною нафтоперекачувальною
станцією.
Головна нафтоперекачувальна станція магістрального нафтопроводу
забезпечує прийом нафти з установок підготовки і закачування її в трубопровід. ГНПС
має в розпорядженні резервуарний парк, що вміщує 2÷3-добовий запас продуктивності
нафтопроводу, підпірної насосної, вузлом обліку нафті, магістральній насосній, вузлом
регулювання тиску, майданчиком із запобіжними пристроями для скидання надмірного
тиску при гідравлічних ударах, фільтрами-брудоуловлювачами, а також
технологічними трубопроводами.
Проміжні нафтоперекачувальні станції призначені для підтримки необхідного
тиску в магістральному нафтопроводі в процесі перекачування. На відміну від ГНПС до
їх складу, як правило, не входять резервуарний парк, підпірна насосна і вузол обліку.
Розставляння нафтоперекачувальних станцій по трасі виконується на основі
гідравлічного розрахунку з обліком по можливості рівномірного розподіли тиску на
них. Середня відстань між станціями складає:
 для першої черги 100…200 км;
 для другої черги 50…100 км.
На магістральних нафтопроводах великої протяжності повинна передбачатися
організація експлуатаційних ділянок завдовжки 400…600 км кожен (рис. 2.2). На межах
експлуатаційних ділянок розташовуються нафтоперекачувальні станції, склад яких
аналогічний ГНПС, але з резервуарним парком меншої місткості (0,3…0,5 добовій

42