Page 35 - 4679

приводить до збільшенню продуктивності відкачки нафти з головної перекачувальної
станції і зменшенню власних диференціальних напорів станцій, розташованих до місця
скидання. У той же час за збільшення продуктивності на ділянці до пункту скидання
зростає величина гідравлічного ухилу. Все це приводить до того, що по мірі збільшення
номера НПС їх підпір зменшується, і в найбільш небезпечному положенні (з точки зору
забезпечення безкавітаційної роботи) виявляється с-а НПС (рис. 1.12).

1 2 C-1 C C+1 n
КП

Н ПС max

ΔН min
h ЗАЛ
Z Н Z С Z К
Q KВ (Q KВ-q KВ)
q CKД

Рисунок 1.12 - Розподіл підпорів і напорів у випадку перекачування
з скиданням на с НПС

Визначимо критичні значення витрати QKВ і скидання qСКД відповідно
мінімальному припустимому підпору ΔHc = ΔH min.
Приймемо, що усі НПС обладнані однотипними насосами. Тоді напір, який дають
магістральні насоси перекачувальної станції можна визначити за виразом
НСТ = А - В·Q 2 – m ,
де: А, В — коефіцієнти сумарної напірної характеристики магістральних насосів
перекачувальної станції.
А = mМ · aМ ; В = mМ ·bМ.
Для ділянки трубопроводу до пункту скидання рівняння балансу напорів буде
С1

h  С 1  А  В  Q КВ т  02,1  f  Q КВ  l  z  z Н   Н тіп


2
2
т
і
П
С
і1 ,
тоді критична витрата нафти, яка надходить з головний перекачувальної станції при
скиданні, складе:
1
  2  т
 h  С 1  А  z  z   Н 
Q КВ   П С Н тіп 
  f  С1 l   В 

  , 1 02 і1 і С 1   .
З метою визначення величини критичного скидання qСКД запишемо рівняння
балансу напорів для ділянки трубопроводу за пунктом скидання:
п

т
2
 Н тіп  п  С 1  А  В  Q КВ  q СКД   02,1  f  Q КВ  q СКД  2  т   l  z  z С  h ЗАЛ
К
і
і С .
34