Page 30 - 4679

1
 n  2  m
 h   m Mi a   z  h ЗАЛ 
M
П
Q    i1 n  .

о
p 
 , 1 02  L  m Mi b M 
 i1 
Проаналізуємо, як змінюються напори і підпори НПС, що залишилися у роботі.
Як приклад розглянемо роботу нафтопроводу, що складається з одного
експлуатаційної ділянки з чотирма нафтоперекачувальними станціями. Приймемо для
простоти, що усі НПС оснащені однотипними магістральними насосами, підпірні
насоси головної НПС створюють напір hП, у кінці нафтопроводу підтримується
залишковий напір hЗАЛ. Перевалочні точки по трасі нафтопроводу відсутні (L = LP),
обмеження по напору і підпору НПС однакові (НПС1 = НПС min ; ΔНmin i = ΔНmin i). При
нормальної роботі кожна НПС розвиває напір НСТ (рис. 1.8).

С

Н СТ

*
Н СТ
Н СТ

КП
Н 3
*
Н СТ 2 4 Н ПС max,
Н СТ Н 2 3
1

Н 4
ΔН 3 В
*
Н СТ ΔН 2
b 2 а 3 h ЗАЛ
Н СТ а 2
b 1 ΔН min
а 1
А Z к
h П ΔН 4
Z 2 Z 3
Z 1=Z Н Z 4
l 1 l 2 l 3 l 4

Рисунок 1.8 - Розрахункова схема нафтопроводу при відключенні однієї НПС.

В початкової точці трубопроводу відкладаємо величину підпора hП (точка А) і

напорів усіх чотирьох станцій (точка С), а в кінцевому пункті — залишковий напір hЗАЛ
(точка В). З'єднавши отримані точки С і В, одержуємо лінію гідравлічного ухилу (з
обліком місцевих опорів).
З'єднаємо точки А і В допоміжною прямою, яку точками а1....а3 розділимо на
чотири однакових відрізка. З'єднавши їх з точками відповідно {0; hП + НСТ}, {0; hП +

29