Page 182 - 4663
P. 182

14. ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ

                         Гідролізом  називають  хімічну  взаємодію  речовин  з  водою,  за  якої
                   утворюються  нові  сполуки  і  відбувається  зміна  концентрації  йонів

                   (величини рН розчину).
                         Гідролізують речовини різної природи: солі, галогенангідриди, карбіди,
                   вуглеводи,  білки,  жири  тощо.  Руйнування  гірських  порід  зумовлене

                   значною мірою гідролізом складових частин цих порід  силікатів. У живих
                   організмах  відбувається  гідроліз  білків,  цукристих  та  інших  органічних
                   сполук.  Склад  і  функції  крові  певною  мірою  зумовлені  гідролізом  солей,

                   розчинених  у  плазмі.  Гідроліз  відбувається  у    багатьох  виробничих
                   процесах (гідроліз деревини, крохмалю, одержання мила тощо).

                         Важливе місце серед процесів цього типу займає гідроліз солей. Він
                   відбувається тільки тоді, коли один із йонів солі і води утворюють між
                   собою  слабкодисоційовану  сполуку.  Теоретично  процес  гідролізу  в
                   наступному.


                         13.1. Механізм гідролізу


                         Процес  дисоціації  полярних  молекул  речовин  на  йони  зумовлюється
                   дією  полярних  молекул  розчинника  (води).  Чим  більші  діелектрична
                   проникність  розчинника  і  дипольний  момент  речовини,  тим  сильніша
                   диполь-дипольна  взаємодія  між  ними  і  більшою  мірою  послаблюється

                   зв’язок  атомів  у  молекулі,  а  відтак  зростає  ступінь  дисоціації  речовин.
                   Однако, розглядаючи електролітичну дисоціацію, ми не брали до уваги, що

                   іони, які утворюються при дисоціації солі, певним способом взаємодіють з
                   молекулами  води.  Оскільки  іони  в  водному  розчині  гідратовані,  то
                   взаємодія  відбувається  між  іонами  солі  і  гідратним  шаром.  Величина  дії
                   іонів солі на молекули води залежить від природи катіонів й аніонів. Чим

                   більший  заряд  іона  солі  і  менший  його  радіус,  тим  сильніша  його  дія  на
                   молекули води. Дію іонів солі на молекули води називають іон із уюч о ю
                                                                                                               +
                   д ією. Відомо, що катіони s-елементів мають порівняно великий радіус (Nа
                              +            2+             2+           о
                    0,95; К   1,33; Са   0,99; Ва   1,55 А ) і малий заряд, а значить катіони
                   лужних і лужно-земельних елементів практично не спричиняють іонізуючої
                   дії  на  молекули  води.    Катіони  р-елементів  і,  особливо,  d-елементів,
                                                                                     2+
                                                                                                    2+
                   навпаки, мають значно менші орбітальні радіуси (Cu   0,67; Zn   0,77;
                      3+
                                   о
                   Al   0,50 А ) і більші заряди. Крім того, наявність у катіонів цих елементів
                   вільних  орбіталей,  а  в  Оксигену  води  неподілених  пар  валентних

                                                                   181
   177   178   179   180   181   182   183   184   185   186   187