Page 182 - 4663

14. ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ

Гідролізом називають хімічну взаємодію речовин з водою, за якої
утворюються нові сполуки і відбувається зміна концентрації йонів

(величини рН розчину).
Гідролізують речовини різної природи: солі, галогенангідриди, карбіди,
вуглеводи, білки, жири тощо. Руйнування гірських порід зумовлене

значною мірою гідролізом складових частин цих порід  силікатів. У живих
організмах відбувається гідроліз білків, цукристих та інших органічних
сполук. Склад і функції крові певною мірою зумовлені гідролізом солей,

розчинених у плазмі. Гідроліз відбувається у багатьох виробничих
процесах (гідроліз деревини, крохмалю, одержання мила тощо).

Важливе місце серед процесів цього типу займає гідроліз солей. Він
відбувається тільки тоді, коли один із йонів солі і води утворюють між
собою слабкодисоційовану сполуку. Теоретично процес гідролізу в
наступному.

13.1. Механізм гідролізу

Процес дисоціації полярних молекул речовин на йони зумовлюється
дією полярних молекул розчинника (води). Чим більші діелектрична
проникність розчинника і дипольний момент речовини, тим сильніша
диполь-дипольна взаємодія між ними і більшою мірою послаблюється

зв’язок атомів у молекулі, а відтак зростає ступінь дисоціації речовин.
Однако, розглядаючи електролітичну дисоціацію, ми не брали до уваги, що

іони, які утворюються при дисоціації солі, певним способом взаємодіють з
молекулами води. Оскільки іони в водному розчині гідратовані, то
взаємодія відбувається між іонами солі і гідратним шаром. Величина дії
іонів солі на молекули води залежить від природи катіонів й аніонів. Чим

більший заряд іона солі і менший його радіус, тим сильніша його дія на
молекули води. Дію іонів солі на молекули води називають іон із уюч о ю
+
д ією. Відомо, що катіони s-елементів мають порівняно великий радіус (Nа
+ 2+ 2+ о
 0,95; К  1,33; Са  0,99; Ва  1,55 А ) і малий заряд, а значить катіони
лужних і лужно-земельних елементів практично не спричиняють іонізуючої
дії на молекули води. Катіони р-елементів і, особливо, d-елементів,
2+
2+
навпаки, мають значно менші орбітальні радіуси (Cu  0,67; Zn  0,77;
3+
о
Al  0,50 А ) і більші заряди. Крім того, наявність у катіонів цих елементів
вільних орбіталей, а в Оксигену води неподілених пар валентних

181