Page 134 - 4663
P. 134

речовин.  Якщо,  наприклад,  вихідна  концентрація  однієї  з  реагуючих
                   речовин  складала  1  моль/л,  а  через  4  с  від  початку  реакції  вона  стала  0,6
                   моль/л, тоді середня швидкість буде рівна (1 - 0,6)/4 = 0,1 моль/лс.

                           Наведемо  приклади  гомо-  та  гетерогенних  реакцій.  Наприклад,
                   зливання  і  перемішування  розчинів  сульфатної  кислоти  та  натрій
                   тіосульфату  приводить  до  помутніння,  що  є  наслідком  появи  сірки.  Це

                   спостерігається по всьому об’єму розчину:
                           H 2SO 4 + Na 2S 2O 3 = Na 2SO 4 + H 2O + SO 2↑ + S↓, а отже це гомогенна
                   реакція.
                           Розчинення металу в кислоті Fe + 2HCl = FeCl 2 + H 2  може проходити

                   тільки на поверхні поділу фаз, що утворюють систему, тобто на поверхні
                   металу,  де  проходить  зіткнення  реагуючих  речовин,  а  отже,  це
                   гетерогенна реакція.

                           Швидкість хімічних реакцій залежить:
                           - від природи реагуючих речовин;
                           - їх концентрації;

                           - температури;
                           - наявності каталізатора;
                           - і деяких інших зовнішніх факторів.


                        11.3. Вплив факторів середовища на швидкість хімічних реакцій

                           Природа  реагуючих  речовин  обумовлена  їх  хімічним  складом,

                   будовою частинок та кількістю зв’язків між атомами.
                           Умовою  елементарного  акту  взаємодії  є  зіткнення  частинок

                   реагуючих  речовин.  Проте  не  кожне  зіткнення  може  спричинити  хімічну
                   взаємодію. Хімічна взаємодія передбачає перерозподіл електронної густини,
                   утворення  нових  хімічних  зв’язків  і  перегрупування  атомів.  Отже,  крім
                   зіткнення,  енергія  реагуючих  частинок  має  бути  більшою  за  енергію

                   відштовхування         (енергетичний        бар’єр)     між     їхніми     електронними
                   оболонками.  Внаслідок  перерозподілу  енергії  частина  молекул  у  системі
                   завжди  має  певний  надлишок  енергії  порівняно  з  середньою  енергією

                   молекул. Тому вони можуть подолати хімічний бар’єр та вступити в хімічну
                   взаємодію. Такі реакційно здатні молекули дістали назву активних молекул.
                   Енергія, яку необхідно надати молекулам (частинкам) реагуючих речовин,

                   щоб  вони  перетворилися  в  активні,  називається  енергією  активації,  яка
                   визначається  як  різниця  між  середньою  енергією  системи  та  енергією,
                   необхідною  для  перебігу  реакції.  Вона  потрібна  для  подолання


                                                                   133
   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139