Page 13 - 4658

складним, а іноді неможливим. Нормування повинно
охоплювати весь комплекс факторів продуктивності праці на
робочих місцях: технічних, технологічних, організаційних,
економічних, соціальних, природно-кліматичних,
психофізіологічних. Неповний облік дієвих факторів чи
витрат праці робить узагальнені розрахунки трудомісткості
виробництва в цілому недостовірними. Причому неточність
комплексного нормування (тобто можлива його похибка)
залежить від рівня похибки найбільш недосконалої норми.
Не менш важливими є вимоги принципу чіткої
регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов
їх виконання, що враховуються при розробці норм. Значення
регламентації складу робіт полягає в тому, що у виробничих
умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш
ефективні результати. Всі надлишкові елементи трудового
процесу ведуть до надмірних витрат праці. Тому
встановленню норм повинно передувати впровадження
раціонального складу робіт, виконуваних найбільш
доцільними методами.
Це повністю коригується дотриманням принципу
оптимального вибору об'єкта дослідження як одиниці
нормування праці. Кожний об'єкт нормування повинен мати
таке визначення за функцією та робочим місцем, яке
дозволило б чітко відрізняти його від інших об'єктів і точно
фіксувати час виконання конкретної роботи, операції.
Критеріями оптимального можуть бути: виявлення чіткого
об'єктивного взаємозв'язку між зовнішніми ознаками
нормованої праці та її змістом, можливостями формального
обліку результатів та зіставленням особливостей виконання у
різних організаційно-технічних умовах; стабільність
внутрішнього змісту протягом досить тривалого часу.
Забезпечення умов економії праці пов'язане з
виконанням вимог принципу демократичного широкого
залучення трудящих до розробки норм праці. Він передбачає

13