Page 16 - 4658

Універсальною мірою праці і найширше вживаним
об'єктом її нормування є робочий час. Він нормується на
різних рівнях і різними видами норм. На державно-правовому
рівні робочий час нормується, з одного боку, для
забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству
для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для
дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок
і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу).
В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно
робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах
праці. В законодавчому порядку норма робочого часу
скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для
певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері
малолітніх дітей, вагітні жінки).
На мікроекономічному рівні нормування робочого часу
набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення
конкретних виробничих операцій. Для цього застосовується
аналіз трудової структури виробничої операції за окремими
мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями,
трудовими рухами).
Своєрідною формою нормування робочого часу є
встановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому
випадку нормується також робочий час, тільки не одного, а
кількісно визначеної групи працівників.
До другої групи об'єктів нормування праці належать
встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а також
норм витрат фізичної та нервової енергії.
При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у
вигляді нормованого завдання, як правило, у натуральних
показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.
У промисловості поширеним об'єктом нормування праці
є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів
виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один
працівник або бригада.

16