Page 274 - 4637

показники залишкового ресурсу. Автори визначили кілька
існуючих технологій моделювання зношування, такі як
модель структурного зростання точкової корозії Харлоу і
Вайса (рівняння 1), для застосування до пов’язаної з корозією
втоми матеріалу. Модель у рівнянні 1 надає змогу
безпосередньо розрахувати кількість часу t, необхідного, щоб
досягти даного розміру піттінгу.
Центральною складовою в моделі структурного
зростання точкової корозії є взаємозв’язки Арреніуса, які
описують потенціал струму точкової корозії. У даному
прикладі, ці взаємозв’язки були змінені задля того, щоб
потенційним коефіцієнтом була скоріш за все функція якості
оливи і функціонального робочого циклу, ніж ентальпія.
Іншою моделлю є добре відомий закон Паріса, який
зазвичай використовується у поєднанні з алгоритмом
підрахунку циклів для визначення залишкового числа робочих
циклів, доки тріщина не досягла до критичного розміру чи
кінцевої поломки. У традиційному застосуванні, рівень
зростання тріщин вираховується згідно з точним станом
напруження та емпіричними параметрами, які були
встановлені завдяки експериментам, що проводились над
втомними тріщинами. У запропонованому підході, в
реальному часі перевіряють і обновлюють інтенсивність
напружень чи емпіричні параметри на основі якості оливи та
інформації щодо операційного робочого циклу. У рівнянні 2
da/dN – рівень зростання тріщин за 1 цикл (в м/цикл), C і n
позначають емпіричні параметри, і K рівень інтенсивності
напружень.

Glossary

accelerator – акселератор, дросельна заслінка
accumulated results – сумарні результати
ambient moisture – волога з навколишнього середовища

273