Page 76 - 4634
P. 76

відносини  визначають  порядок  розрахунків,  розмір  комісії,  методи  поповнення
         витрачених засобів.
               Зовнішньоторговельні          контракти       передбачають        передачу       товару     або
         товаророзпорядчих  документів,  які  пересилаються  банком  експортером  банку
         імпортера або банку країни - платника для оплати у встановлений строк. Розрахунки
         здійснюються  за  допомогою  різних  засобів  платежу,  використовуваних  у
         міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних перекладів.
               Механізм міжнародних розрахунків можна представити в такий спосіб:
                 імпортер  купує  у  свого  банку  телеграфний  переклад,  банківський  чек,
         вексель або інший платіжний документ і пересилає експортерові;
                 експортер  одержує  від  імпортера  цей  платіжний  документ  і  продає  його
         своєму банку за національну валюту, що необхідна йому для виробництва й інших
         цілей;
                 банк  експортера  пересилає  за  кордон  своєму  банку  –  кореспондентові
         платіжний документ;
                 отримана від продажу цього документа сума іноземної валюти зараховується
         банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.
               Такий  механізм  дозволяє  здійснювати  міжнародні  розрахунки  через  банки  –
         кореспонденти  шляхом  заліку  зустрічних  вимог  і  зобов'язань  без  використання
         наявної  валюти.  Банки  звичайно  підтримують  необхідні  валютні  позиції  в  різних
         валютах відповідно до структури й строків платежів, а також проводять політикові
         диверсифікованості своїх валютних резервів.
               Мiжнароднi  розрахунки  бувають  готiвковi  та  безготiвковi  і  можуть
         здійснюватись шляхом:
                 комерційних платежiв (розрахунки мiж підприємствами, банками, окремими
         особами,  пов’язаними  iз  свiтовою  торгiвлею  прямими  iнвестицiями,  мiжнародним
         кредитом);
                 некомерцiйних         платежiв       (пов’язаних       iз   перевезенням         пасажирiв,

         страхуванням, туризмом, переказом грошей з-за кордону).
               Особливостями мiжнародних розрахункiв є:
                 експортери,  iмпортери  та  їх  банки  вступають  у  вiдособленi  вiд
         зовнішньоекономічного  договору  зв’язки,  вiдносини,  пов’язанi  iз  пересиланням,
         обробленням товаророзпорядчих та платіжних документiв i здiйсненням платежу;
                 мiжнароднi  розрахунки  регулюються  нацiональними  нормативами  та
         законодавчими актами, мiжнародними банкiвськими правилами та звичаями;
                 мiжнароднi розрахунки є унiфiкованими;
                 мiжнароднi        розрахунки        мають       документальний          характер,      тобто
         здійснюються на основi фiнансових i комерцiйних документiв;
                 мiжнароднi розрахунки здiйснюються у рiзних валютах. На їх ефективнiсть
         впливає динамiка валютних курсiв.
               Існують такі типи міжнародних розрахунків.

                 національною  валютою:  торговельні,  кредитні  і  платіжні  угоди  між
         країнами;



                                                            76
   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81