Page 75 - 4634

4) участь у платежах клієнтів іноземним партнерам;
5) ведення валютних рахунків клієнтів;
6) ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;
7) надання послуг за документарним акредитивом;
8) облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;
9) надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес.
У даний час, в умовах становлення української банківської системи, що
відповідає ринковим умовам, названі послуги не можуть бути надані суб'єктом ЗЕД
у повній мірі. Тому українські фірми й підприємства, укладаючи
зовнішньоекономічні угоди, повинні враховувати можливості свого банку, головне,
вчитися правильно визначати валютно-фінансові умови контракту і, насамперед,
форми міжнародних розрахунків.
На стан міжнародних розрахунків впливає багато різних обставин, наприклад,
економічні і політичні відносини між країнами; становище країни на товарних і
грошових ринках; ступінь державного регулювання ЗЕД і його ефективність;
валютне законодавство; міжнародні торгові правила і звичаї; стан платіжних
балансів та ін. У зв'язку з цим, систему міжнародних розрахунків можна розглядати
як відносно самостійну, яка має свої особливості. По-перше, на відміну від
внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними
нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами,
банківськими правилами і звичаями, наприклад, такими як Єдиний чековий закон,
прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і
звичаї для документарних акредитивів. По-друге, міжнародні розрахунки
здійснюються в різних валютах. Тому, з одного боку, на їх ефективність впливає
динаміка валютних курсів. А з другого боку, нормальне функціонування товарно-
грошових відносин можливе тільки в умовах вільного обміну національної валюти
на валюти інших країн. Інакше кажучи, найбільш ефективна участь тієї чи іншої
країни в міжнародному розподілі праці і міжнародних торгових розрахунках
можливе тільки на основі конвертованої валюти.
В Україні до валютних обмежень відносяться: обов'язковий продаж
експортерами 50% експортної валютної виручки (введена з вересня 1998 р.),
регулювання строків платежів і поставок з експортно-імпортних операцій,
обмежувальний характер продажу валюти імпортеру, контроль за здійсненням
інвестицій за кордоном, контроль за залученням іноземних кредитів, регулювання
інвестицій нерезидентів і т.д.

7.2 Форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки – це регулювання платежів по грошових вимогах і
зобов'язанням, що виникають у зв'язку з економічними, політичними, науково -
технічними й культурними відносинами між державами, організаціями й
громадянами різних країн. Розрахунки здійснюються через банки безготівковим
шляхом. Для цього банки використовують свій закордонний апарат і
кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються
відкриттям кореспондентських рахунків "лоро" і "ностро". Кореспондентські

75