Page 62 - 4634

Митні збори сплачуються у валюті України чи в іноземній валюті І групи
Класифікатора валют. Вони підлягають сплаті до чи в момент здійснення митного
оформлення.
Митні збори стягуються при митній вартості від 100 до 1000 доларів у розмірі 5
дол., при митній вартості понад 1000 дол. – 0,2 відсотка від митної вартості, але не
більше еквівалента 1000 доларів.
Державні закупівлі. Політика у рамках державної закупівлі полягає у тому, що
державні органи і підприємства повністю купують визначенні товари у національної
фірми навіть тоді, коли ціни на них вищі, ніж на імпортні.
Виділяють такі методи фінансових нетарифних обмежень:
 демпінг;
 субсидії;
 експортне кредитування.
Демпінг – це експорт товарів за цінами, нижчими за собівартість, чи за нижчою
ціною, ніж на внутрішньому ринку. Є такі види демпінгу:
 спорадичний – це епізодичний продаж несподіваних надлишків товарів на
світовому ринку за нижчими цінами, ніж на внутрішньому ринку;
 хижацький (навмисний) – навмисні знижки ціни на товар;
 постійний – довгостроковий продаж за зниженими цінами.
Субсидії – це державні дотації виробникам при їх виході на світовий ринок у
вигляді фінансової чи іншої підтримки державних органів влади виробництва,
переробки, продажу, транспортування, внаслідок чого суб’єкт господарювання –
країна експорту отримала прибуток. Виділяють такі види субсидій:

 прямі – це безпосередні виплати експортеру після здійснення ним експортної
операції, що дорівнюють різниці між його витратами й отриманим доходом. Прямі
субсидії суперечать міжнародним угодам і заборонені СОТ;
 непрямі – це приховане дотування експортерів через надання пільг зі сплати
податків, пільгові умови страхування, повернення імпортних мит та інше;
 внутрішні – бюджетне фінансування внутрішнього виробництва товарів, що
конкурують з імпортними;
 експортні – бюджетне фінансування національних експортерів, що дає їм
можливість продавати товар іноземним покупцям за нижчою ціною, ніж на
внутрішньому ринку, і тим самим стимулювати експорт.
Експортне кредитування – це фінансовий метод зовнішньоторговельної
політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту
національними виробниками. Воно може здійснюватись у таких видах:
— субсидування кредитів національним експортерам – кредитів від державних
банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;
— державних кредитів іноземним імпортерам за умови обов'язкового
дотримання ними зобов'язань купувати товари лише у фірм країни, яка їм такий
кредит надала (зв'язаний кредит);
— страхування експортних ризиків національних експортерів, які включають
комерційні ризики (неспроможність імпортера оплатити поставку) та політичні

62