Page 58 - 4634

До кількісних обмежень нетарифного регулювання відносять:
1) квотування;
2) ліцензування.
3) добровільне обмеження експорту.
Квота – найбільш розповсюджена форма нетарифних обмежень, яка
виражається кількісною мірою експорту чи імпорту товарів.
Ембарго – квота, встановлена у розмірі «0». Заборона на ввезення або вивезення
товару.
Квоти поділяють на:
1) експортні – які вводить уряд країни для запобігання вивезення дефіцитної на
внутрішньому ринку продукції;
2) імпортні – вводить уряд для захисту внутрішнього ринку від іноземної
конкуренції з метою регулювання попиту і пропозиції в середині країни, для
встановлення позитивного торгівельного балансу.

Рисунок 5.1 – Класифікація методів нетарифного регулювання

Розрізняють індивідуальні і глобальні квоти. Глобальні квоти встановлюють на
імпорт чи експорт продукції на певний період часу незалежно від того, у яку країну
імпортується чи з якої країни експортується продукція. Мета – досягнення певного
рівня споживання в країні. Індивідуальна квота встановлюється в рамках глобальної
квоти і визначає на підставі двосторонньої угоди квоту певної країни експорту чи
імпорту товару.
Квотування здійснюється через видачу ліцензій.
Ліцензія – дозвіл, виданий органами державної влади на експорт чи імпорт
товару у встановлених кількостях на певний період часу.
Види ліцензій:
1) разова – дозвіл на експорт чи імпорт терміном до 1 року, виданий конкретній
фірмі на здійснення однієї зовнішньо – економічної операції;
2) генеральна – дозвіл на експорт чи імпорт протягом року без обмеження
кількості угод;

58