Page 28 - 4601

затверджуються або вводяться у дію (наказ, постанова, рішення,
розпорядження, указ, ухвала) [27, с. 115-116].

Отже, документаційне забезпечення управління в Україні ґрунтується на
нормативно-правовій базі, що складається з норм Конституції України,

сукупності спеціальних законів та окремих норм інших законів України,
системи підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади та

органів місцевого самоврядування різних рівнів [28, с.116].

Аналізуючи нормативну базу роботи з документами у радянський період

і за час незалежності України, В. Т. Савицький з упевненістю стверджує, що

Україна, зберігши протягом певного періоду дію радянських нормативно-

правових актів у галузі діловодства та архівної справи, тим самим

забезпечила історичне наступництво і наявність правової основи для

подальшої нормотворчості з метою формування власної національної бази

нормативно-правового регулювання сфери документаційного забезпечення

управління. Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991

року встановлювалося, що «на території України мають чинність виключно

Конституція і закони України» [27, с.117].

Основними нормативними актами у сфері діловодства та архівної справи

загальносоюзної дії на момент здобуття Україною незалежності були: Єдина

державна система діловодства (ЄДСД), яка була перероблена у Єдину

державну систему документаційного забезпечення управління (ЄДСДЗУ), а у

1991 році перетворена у Державну систетему документаційного забезпечення

управління (ДСДЗУ); ГОСТ 6.38-90 «Унифицированные системы

документации. Система организационно-распорядительной документации.

Требования к оформлению документов».

До нормативних актів Української РСР із питань діловодства та архівної

справи, що були чинними на цей самий момент, можна віднести: Закон

Української РСР «Про мови в Українській РСР»; Примірну інструкцію з

діловодства у міністерствах та відомствах Української РСР та виконавчих

комітетах місцевих Рад народних депутатів; Положення про загальний відділ

27