Page 142 - 4601

невідворотне відчуження кожної із сторін належного їй майна. У сторони,
яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності

(право повного господарського відання або право оперативного управління).
Відрізняється від договору купівлі-продажу формою розрахунків

(вартість в грошовому вираженні є лише доплатою при нерівноцінності
обмінюваного майна), але правове регулювання здійснюється за правилами

про договір купівлі-продажу. Бартерні угоди, на відміну від традиційного

договору міни, передбачають обмін не лише майна, а й робіт, послуг.

Договір про оренду. Особливістю договору є те, що на його підставі

майно переходить до орендаря (наймача) у користування, а не у власність,

повне господарське відання чи оперативне управління, як це буває за

договором купівлі-продажу, поставки, міни тощо. Слід визнати, що орендар

(наймач) набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу

договору набуває деяких прав щодо розпорядження майном. Проте права

орендаря (наймача) з володіння, користування і розпорядженню обмежені

законом і договором.

Сторонами договору є наймодавець і наймач (орендодавець і орендар).

Ними можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в

межах їхньої правосуб'єктності.

Об’єктом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі,

споживна вартість яких передається поступово, тобто неспоживчі. Не може

бути об’єктом договору майно, вилучене або обмежене у цивільному обороті,

а також те, яке не може перебувати у власності того, чи іншого суб'єкта

власності.

Укладається як в усній, так і в письмовій формі. Але укладання

договору оренди (найму) між громадянами на строк більше року, а також на

будь-який строк між організаціями (підприємствами, установами)

передбачається лише у письмовій формі.

Найпоширенішими договорами між підприємствами, організаціями,

установами, фірмами є договори про постачання, оренду, спільну діяльність,

141