Page 226 - 4598

K
i — інвестиції з того ж варіанта.
У плановій економіці величина E n встановлювалась
централізовано, у ринковій економіці кожна окрема фірма

встановлює такий норматив або на рівні відсоткової ставки, або як
R
норматив рентабельності інвестицій . Виходячи з цього, приведені
n
витрати можна подати таким чином:
B  C  iK  min
i i i ,
B  C  R K  min
i i n i .
Після цього розраховується строк окупності додаткових
інвестицій в інновації, який являє собою період, протягом якого
додаткові інвестиційні витрати на дорожчий варіант інновацій

можуть окупитися завдяки приросту економічних результатів, зумов-
лених реалізацією інновацій.
T
Розрахунковий строк окупності визначається за формулою:
p
K  K
T  2 1
p
C  C
1 2 , (7.8)
де K 1 , K 2 — інвестиції в інноваційні проекти за порівняльними

варіантами;
C 1 , — річні витрати відповідних варіантів.
C
2
При виборі варіанта розрахункове значення строку окупності
порівнюється з його нормативним значенням T  / 1 E . Ефективним
н
буде варіант, коли T  T н . Величина, зворотна строку окупності,
p
називається коефіцієнтом ефективності додаткових інвестиційних
вкладень в інновації, або коефіцієнтом порівняльної ефективності —

E
p . Його розраховують за формулою:
 C
E 
p
 K . (7.9)
Розрахункові значення коефіцієнта ефективності порівнюють з

нормативною величиною E н . Якщо E  E н , то додаткові інвестиції в
p
інноваційний проект ефективні.
Таким чином, для відбору інноваційних проектів

використовуються показники відповідної економічної ефективності,
які враховують зміни вартості порівнюваних варіантів.
Такими показниками є:

 приведені витрати;
 строк окупності додаткових інвестицій;

 коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій.

226