Page 220 - 4598

а й саме нововведення як цінність, що має бути корисною і
потрібною, тобто відповідати певним вимогам як з боку
підприємства, ініціюючого його впровадження, так і з боку
споживачів цієї інновації.

Виходячи з цього, ефективність інноваційної діяльності слід
визначати з урахуванням таких підходів:
1) оцінка економічної ефективності нововведення стосовно

підприємства, тобто як воно забезпечує конкурентоспроможність,
прибуток і фінансову стабільність підприємства;
2) оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю з
погляду забезпечення неперервності інноваційного процесу і

досягнення кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій),
які відповідають вимогам ринку;
3) урахування часу, тобто здатність одержувати необхідні

результати за визначений проміжок часу. На думку Герасимова,
тільки єдність вищезазначених компонентів дає змогу
охарактеризувати ефективність управління інноваційною діяльністю,

що здійснюється на підприємстві.
Як кількісні показники, що характеризують ефективність
інноваційної діяльності, можна використовувати коефіцієнт фактич-

ної результативності роботи, рекомендований ЮНІДО (Організацією
Об’єднаних Націй з промислового розвитку). Цей показник
розраховується за такою формулою:
R
r  c
N N
 Q i   H 1  H 2 
 i 1  i 1 , (7.1)

де R c — сумарні витрати на закінчені роботи, що прийняті до
освоєння в серійному виробництві;
Q — фактичні витрати на НДДКР за і-й рік;

N — кількість років аналізованого періоду;
H 1 — незавершене виробництво на початок періоду, що
аналізується, у вартісному виразі;

H
2 — так само на кінець періоду, що аналізується.
Як показник, що відображає зміни результативності стадії
НДДКР як чинника ефективності, пропонується використовувати

відношення кількості розроблених винаходів (технічних рішень,
ідей), які відповідають вимогам підприємства, до загальної кількості
розроблених інновацій (технічних рішень, ідей).

220