Page 72 - 4585

Кожен елемент опису наводять разом зі властивим йому
умовним розділовим знаком. Якщо елемент в описі повторю-
ється, то повторюють також його умовний розділовий знак.
Для чіткішого поділу зон та елементів бібліографічного
опису, а також для розрізнення передписаної та граматичної
пунктуації застосовують пробіли в один друкований знак до
та після передписаного знака. Виняток складають лише знаки
“крапка” і “кома” – пробіл залишають тільки після них.
Круглі та квадратні дужки розглядають як єдиний знак,
попередній пробіл – перед першою (відкривальному) дужкою,
а наступний пробіл – після другої (закривальної) дужки.
Кожен елемент наводять з передуючим знаком перед-
писаної пунктуації. Якщо елемент (окрім першого елемента)
повторюється, повторюють і передуючий йому знак перед-
писаної пунктуації.
Щодо застосування знаків пунктуації у середині еле-
ментів бібліографічного опису, то тут застосовують звичайні
знаки, які відповідають нормам тією мови, якою складений
бібліографічний опис. На межі елементів застосовують обидва
знаки – знак пунктуації (крім крапки) та знак передписаної
пунктуації.
Кожен бібліографічний опис починається з абзацу.
Нижче наводимо схему бібліографічного опису документа
(рис. 2.10).
Заголовок опису – це елемент бібліографічного запису,
який містить ім’я особи (заголовок індивідуального автора),
або назву організації (заголовок колективного автора), чи
позначення виду документа (заголовок форми), або уніфіко-
ваний заголовок, а також інші відомості, розташовані перед
бібліографічним описом та використовуються для
упорядкування бібліографічних записів. Під час опису деяких
документів, наприклад, книг чотирьох і більше авторів,
виданих без зазначення автора, заголовок не позначають. Не
можна плутати терміни “назва” і “заголовок”.
71