Page 76 - 4570
P. 76

75


                  За  допомогою  логічних  операцій  можна  будувати  як  завгодно  складні
            предикати. Для побудови формул логіки предикатів застосовується алфавіт,  у
            якому є:
                  1) предметні змінні x 1, x 2, …, x n;
                  2) предметні константи a 1, a 2, …, a n;
                                                     n
                  3)  функціональні  символи  f i ,  де  і  =  1,  2,  …  вказує  порядковий  номер
            символа, а n = 1, 2, … вказує на кількість аргументів;
                                                n
                  4) предикатні символи P i , де і = 1, 2, … вказує порядковий номер символа,
            а n = 0, 1, 2, … вказує на кількість аргументів;
                  5) знаки логічних операцій ~, →, , , , ↔;
                  6) квантори , ;
                  7) знаки пунктуації – ліва і права дужки та кома.
                  Серед слів, записаних за допомогою зазначених вище символів, виділяють
            терми і формули, що визначаються індуктивним чином.
                  Означення 2.27: 1) будь-яка предметна змінна або предметна константа є
            термом; 2) якщо f – функціональний символ, а  , ,...,t t          t    терми, то f( , ,...,t t  t )
                                                                       1  2    n                  1  2     n
            є  терм;  3)  ніяких  інших  термів,  окрім  породжених  за  допомогою  зазначених
            вище правил, не існує.
                  Приклад  2.26.  Записати  у  вигляді  предикатів  такі  речення:  «Сестра
            Миколи», «Студенти складають іспит», «Число х більше числа х-1».
                  Розв’язання:
                  1. Речення «Сестра Миколи» не може бути «істинним» або «хибним», тому
            його не можна зобразити у вигляді предиката. Це речення є деяким елементом
            предметної області на множині людей.
                  2.  Речення  «Студенти  складають  іспит»  може  набувати  значення
            «істина»  або  «хибність»,  тому  його  можна  записати  у  вигляді  предиката.  У
            структурі речення можна виділити присудок «складають», підмет «студенти»
            і додаток «іспит». Підмет і додаток можна розглядати як предметні константи,
            а  присудок  –  як  нульмісний  предикат.  Тому  речення  «Студенти  складають
            іспит»  можна  записати  у  вигляді  нульмісного  предиката  таким  чином:
            СКЛАДАТИ (студенти, іспит).
                  3. Присудком у цьому реченні є слово «більше». Підмет «х» і додаток «х-1»
            зобразимо у вигляді термів. Терм  «х-1» має внутрішню структуру, оскільки  в
            ньому  є  функціональний  символ  «мінус».  Виходячи  із  цього,  речення  набере
            вигляду двомісного предиката:  БІЛЬШЕ((х, 1), мінус (х, 1)), де х – предметна
            змінна, а 1 – константа.
                  Приклад  2.27.  Предикат  «ДОРІВНЮВАТИ(х  ,7)»  записати  природною

            мовою.
                  Розв’язання. У предикаті 7 є константа, а х – предметна змінна, тому він
            відповідає твердженню природної мови – «х дорівнює 7».

                  2. Квантори

                  Крім застосування до предикатів звичайних логічних операцій (~, →, , ,
            ,  ↔)  та  операції  підстановки  замість  предметних  змінних  їх  конкретних
   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81